Анатомо-фізіологічні особливості, методика обстеження та семіотика захворювань у дітей

Типи вищої нервової діяльності. Семіотика основних захворювань нервової системи. Догляд за дітьми з патологією нервової системи Затверджено на методичної нараді кафедри від 29.

2015-01-27

35.25 KB

10 чел.


Поделитесь работой в социальных сетях

Если эта работа Вам не подошла внизу страницы есть список похожих работ. Так же Вы можете воспользоваться кнопкой поиск


                     ОДЕСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ  МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

                                    КАФЕДРА ПРОПЕДЕВТИКИ ПЕДІАТРІЇ

                                           Методична розробка лекції

                                 З дисципліни «Пропедевтика педіатрії»

                             Для студентів 3 курсу медичного факультету

МОДУЛЬ №2 «Анатомо-фізіологічні особливості , методика обстеження та

                            семіотика захворювань у дітей»

                  Змістовний модуль №8  «Нервова  система у дітей»

Лекція  « Анатомо-фізіологічні  особливості  нервової  системи   у дітей. Типи вищої нервової діяльності. Нервово-психічний розвиток дитини і його оцінка. Семіотика основних захворювань нервової системи. Догляд за дітьми з патологією нервової системи »

                                             Затверджено

                                     на методичної нараді кафедри                      

від 29.04.2013 р.                 

           Протокол № 11

                                            Зав. кафедрою _________ проф. Старець О.О.

Одеса 2013

1. Актуальність теми. Специфічна функція клітин, органів і систем, координація їх функцій в цілому організмі здійснюються за допомогою нервової регуляції. Сучасний діагностичний процес при соматичних захворюваннях не можливий без вивчення стану нервової системи. Успіх застосування неврологічних досліджень в практичній діяльності лікаря залежить від знання нервової системи і її особливостей у дітей.

2. Цілі

Учбова мета: а) ознайомити студентів з методикою оцінки нервово-психічного розвитку дітей; б) ознайомити студентів з клінічними ознаками поразок нервової системи і з сучасними методами її обстеження; в) ознайомити студентів з прийомами догляду за дітьми з патологією нервової системи.

Виховна мета: Використання клінічних спостережень дітей з порушеннями нервової регуляції в процесі читання лекції сприяє формуванню у студентів чуйного відношення до дітей. У лекції повинне бути продовжене виховання у студентів клінічного і наукового мислення.

3. План і організаційна структура лекції:

Основні етапи  лекції,  та їх зміст.

Цілі у ступенях абстракції

Тривалість

Тип лекції.Місце проведення, обладнання

Спосіб активізації,   виховного впливу

I.

Підготовчий етап

  1.  Актуальність проблеми та визначення навчальної мети
  2.  Ціль

1

5

Аудиторія  кафедри

Таблиці,

слайди,

кодограми

Зворотний  зв'язок

Контрольні  запитання

II

Основний етап

  1.  Анатомо-фізіологічні особливості нервової системи.
  2.  Методика клінічного  неврологічного обстеження дітей різного віку.
  3.  Особливості спинномозкової рідини у дітей та семіотика її змін при патології.
  4.  Семіотика основних захворювань нервової системи.
  5.  Порушення ембріогенезу та природжені вади нервової системи у дітей.
  6.  Догляд за дітьми з патологією нервової системи .

II

II

II

II

I

60

» -»-»-»-»

» -»-»-»-»
» -»-»-»-»
» -»-»-»-»

» -»-»-»-»
» -»-»-»-»

» -»-»-»-»

» -»-»-»-»
» -»-»-»-»
» -»-»-»-»

» -»-»-»-»
» -»-»-»-»

III

Заключний етап

  1.  Резюме лекції
  2.  Відповіді на запитання

    студентів

  1.  Рекомендації для

    самостійної підготовки

25

» -»-»-»-»

» -»-»-»-»

4. Зміст лекційного матеріалу. В результаті логічно-дедуктивного аналізу змісту лекції складений лекційний план. Зміст лекції тісно пов'язаний з курсом анатомії і фізіології, де студенти освоїли основи анатомії і фізіології системи. Курс пропедевтики педіатрії є базою для освоєння особливостей семіотики поразок нервової системи у дітей.

                                            

Нервову систему обґрунтовано називають головною і основною   системою  живого  організму,   що управляє внутрішнім   світом    і    зовнішніми  проявами життєдіяльності людини. Саме нервова система забезпечує  людині  якнайкраще  пристосування  до постійно змінних умов внутрішнього і зовнішнього середовища. Вона є основним інструментом пізнання світу, і це пізнання починається ще  з внутрішньоутробного періоду розвитку дитини, коли вона вперше чує музику, відчуває настрій і емоції матери.

В процесі функціонування нервова система людини формує прояви відчуттів і рухів, відповідає за поведінку, письмову і усну мову, уміння мислити.

Коли ми говоримо про головний мозок дитини, потрібно враховувати, що до моменту народження вся його нервова система, у тому числі і головний мозок, функціонально незрілий і  повністю не сформований.

Нервова   система   розвивається   на   ранніх   етапах ембріонального розвитку і зазнає складних перетворень в своєму формуванні.

У новонароджених вага головного мозку складає 1/8 маси тіла (близько 400 гр.), у хлопчиків вага декілька вище, ніж у дівчаток. У новонароджених вже достатньо виражені борозни, звивина. До 9-ти місяців життя маса мозку подвоюється, до кінця 1 року вона складає 1/10 - 1/11 частини маси тіла (близько 1000 гр.). Слід пам'ятати наступні анатомо-фізіологічні особливості будови нервової системи дитини.

       Анатомо - фізіологічні особливості нервової

                              системи дитини

- головний мозок новонародженого має відносно велику масу;

- крупні борозни і звивина добре виражені, але мають

     малу висоту і глибину;

- дрібних борозен  відносно мало, вони з'являються після народження;

- розміри лобової частки відносно менше, ніж у дорослої людини, а потиличної, навпаки більше;

- мозочок розвинений слабо, характеризується малою товщиною, малими розмірами півкуль і поверхневими борознами;

- бічні шлуночки відносно великі, розтягнуті;

- у новонароджених сіра речовина погано диференційована від білого і практично відсутня мієлинова оболонка;

- в цілому мієлінізація завершується до 3-5 років;

- кровопостачання головного мозку значно краще, ніж у

    дорослих;

- відтік крові від головного мозку гірший, оскільки не розвинені диплоїчні вени (вони утворюються тільки після закриття джерельця);

- велика проникність гематоенцефаличного бар'єру;

- тверда мозкова оболонка у новонародженого відносно тонка, сращена з кістками підстави черепа;

- венозні пазухи тонкостінні і відносно ширші, ніж у дорослих. Сильвієв водопровід ширший.

- м'яка і павутинова оболонки новонародженого тонкі, субдуральний  і субарахноїдальний простір зменшені;

- цистерни, розташовані на підставі мозку, відносно великі;

У міру розвитку нервової системи істотно

змінюється  хімічний склад головного мозку.

- зменшується кількість води;

- збільшується зміст білків, нуклеїнових кислот

     ліпопротеідів.

Загальна кількість ліквору з віком збільшується,  його  тиск наростає.

Вікові особливості складу спинномозкової рідини

    

ПОКАЗНИКИ

                                    ВІК ДІТЕЙ

до 14-го дня

з 14-го дня

  до 3 мес

 4-6 місяців

   старше    6  місяців

Колір і прозорість

Часто ксантохромія, кров'яна, прозора

Безбарвна, прозора

Безбарвна, прозора

Безбарвна, прозора

Білок г/л

Цитоз в 1мкл

Вид кліток

0,4-0,8

3/3-30/3

Переважно лімфоцити, одиничні нейтрофіли

0,2-0,5

3/3-25/3

Переважно лімфоцити

0,18-0,36

3,3-20,3

Лімфоцити

0,16-0,24

3/3-10/3

Лімфоцити

Проба Панді

Цукор, міль/л

Від + до ++

1,7 – 3,9

     До +

2,2 – 3,9

 Рідко +

2,2 -4,4

       -

2,2 -4,4

У новонароджених більш функціонально зрілим в морфологічній будові є спинний мозок. Він відносно довший, ніж у дорослого, доходить до третього поперекового хребця. Проекція сегментів в цьому періоді не відповідає хребцям. Надалі зростання спинного мозку відстає від зростання хребта і в результаті цього досягається їх відповідність. Остаточно зростання закінчується до 5-6 років. Нижній сегмент спинного мозку розташований у новонародженого на рівні 3 поперекового хребця, а до  4-5 року між 1 і 2 поперековим. Ці особливості необхідно пам'ятати при проведенні люмбальної пункції.

Спинний мозок до моменту народження має більш закінчену будову, до 2 років він майже відповідає спинному мозку дорослого і функціонально досконаліший, ніж головний мозок.

Периферична нервова система ще недостатньо добре покрита мієліном. Процеси мієлінізації відбуваються нерівномірно. Так, мієлінізація черепномозкових нервів здійснюється в перші 3-4 місяці життя і закінчується к 3- 5- рокам.

Вегетативна   нервова   система   вже функціонує у новонароджених, причому превалює симпатичний відділ над парасимпатичним (цим пояснюється тахікардія).

Найбільш ранима нервова система на 5-7 тижні внутріутробного розвитку, цей період вважається критичним в її розвитку. При дії несприятливих чинників в цей період у дитини можуть виникнуть різні важкі ембріопатії (поразки ЦНС).

У недоношеної дитини   можна викликати майже всі рефлекси автоматизму (смоктальний, ковтальний, Бабкина, Меро та ін.).

У недоношених дітей більш виражена підкіркова функція. Цим пояснюється у них гіпорефлексія, гіпотонія м'язів, тремор кінцівок і підборіддя, легкий атетоз, може бути легка непостійна косоокість, дрібний непостійний горизонтальний ністагм. Ці неврологічні зміни можуть спостерігатися до 2-3 тижня життя. Термін їх зникнення прямо залежить від ступеня недоношеності.

У недоношеної дитини високо ранима  нервової системи (це пов'язано з підвищеною ламкістю судин, недостатністю гуморальних чинників)  тому частіше зустрічаються черепномозкові травми.

Органи зору і слуху

Ці органи закладаються  і розвиваються паралельно розвитку всієї центральної нервової системи. До фізіологічних особливостей органу зору дитини раннього віку відноситься:

  •  Світлобоязнь
  •  Косоокість
  •  Ністагм
  •  Відсутність розширення зіниці при сильних больових роздратуваннях (на першому році життя)
  •  Низька гострота зору  (0,02 перших 6  місяців, 0,1 до

                                              року, 1,0 до 5 років)

Орган смаку

Функціонує вже при народженні і до 4-5 місяців диференціюється повністю.

Орган нюху

Різкі запахи  дитина розрізняє в перші місяці життя, а до 7-8 місяців вона добре відчуває і слабкі запахи.

    Схема обстеження нервової системи дитини

 - загальна оцінка поведінки дитини, відповідність ії нервово-психічного розвитку віковому, рівень його адекватності;

 - загальний огляд (поза, огляд голови, та ін.)

 - дослідження функції черепномозкових нервів;

 - дослідження поверхневих і сухожильних рефлексів;

 - дослідження чутливості;

 - проби на координацію рухів;

 - дослідження функції вегетативної нервової системи;

 - виявлення патологічних рефлексів  

 Послідовність неврологічного обстеження

1. ОПИТ (паспортні дані, скарги, анамнез хвороби і життя, оцінка  психофізичного розвитку дитини)

2. ОГЛЯД (голови, вираз обличчя, положення в ліжку, поза)

3. ДОСЛІДЖЕННЯ ЧЕРЕПНОМОЗКОВИХ НЕРВІВ.

4. ПАЛЬПАЦІЯ І ПЕРКУССИЯ.

5. ДОСЛІДЖЕННЯ РУХОВОЇ СФЕРИ [сила рухів, тонус м'язів, координація рухів (колено-пяточна, поза Ромберга, пальце-носова);

6. ДОСЛІДЖЕННЯ РЕФЛЕКСІВ

- фізіологічні рефлекси новонародженого;

- шкіряні (верхній нижний, черевний, кремастерний) ;

- із слизових оболонок (рогівка, піднебінний, глотковий);

- сухожильні (з біцепсів, трицепсів, колінний, ахиллов);

- патологічні (Хвостека, Листа)

7. ДОСЛІДЖЕННЯ ЧУТЛИВОСТІ (больової, тактильної, температурної, глибокої);

8. ДОСЛІДЖЕННЯ МЕНІНГЕАЛЬНИХ ЗНАКІВ

- ригідність м'язів потилиці

- симптом Керніга

- верхній, середній і нижній симптом Брудзінського

- симптом Лесажа

- стан джерельця

9. ОСОБЛИВОСТІ СПИННОМОЗКОВОЇ РІДИНИ.

           

            Дослідження черепномозкових нервів

1 пара (нюховий) - у маленьких дітей функція перевіряється

  побічно по реакції дитини на сильно пахнучу речовину, у старших - шляхом вдихання пахучих речовин і характеристики запаху;

2 пара (зоровий нерв) - перевіряється гострота зору, поля зору, сприйняття кольору і очне дно.

3,4 і 6 пара (окоруховий, блоковий, відвідний). Дитині пропонують подивитися, не повертаючи голови, на предмет, який поміщають справа, зліва, вгорі і внизу.

5 пара (трійчастий нерв) - функція рухових волокон перевіряється по напрузі жувальних м'язів, функція чутливих гілок перевіряється звичайним шляхом.

7 пара (лицьовий нерв) - хворому пропонують наморщити лоб, зажмурити очі, вискалити зуби, надути щоки.

8 пара (вестибуло - слуховий нерв) – у дітей  грудного віку по реакції на гучний голос, хлопок, шум брязкальця. У старших досліджується за допомогою аудіометрії.

9 і 10 пара (язикоглотковий і вагус) – функція визначається за станом м'якого неба і його рухливості, носовому відтінку голосу.

11 пара (додатковий нерв) – при його поразці виникає периферичний параліч плеча, неможливість підняття плечей вище середнього рівня, порушення повороту голови.

12 пара (під'язикова пара) - функція визначається положенням язика в роті, висуненням вперед.

        НЕРВОВО-ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК І ЙОГО ОЦІНКА У ДІТЕЙ

Важливим критерієм оцінки стану здоров'я дітей є нервово-психічний розвиток, який визначається комплексом індивідуальних функціональних і анатомічних особливостей організму і навколишнього середовища. Навколишнє середовище включає ряд біологічних і соціальних чинників, які роблять  вплив на формування психіки дитини. До цих чинників відносяться

  •  Сімейні умови;
  •  Гігієнічні умови;
  •  Медико-біологічні заходи (режим дня, мікроклімат в приміщенні, якість живлення).

Динаміку нервово-психічного розвитку контролюють в певні терміни;

- на першому році – щомісячно;

- на другому році – один раз в квартал;

- на третьому році – один раз в півріччя

Оцінку психомоторного розвитку в поліклініці  проводить дільничний лікар педіатр на прийомі в кабінеті здорової дитини, в дитячих колективах - вихователь, лікар педагог, педагог.

У дітей першого року життя в психомоторному розвитку розрізняють 3 періоди;

- таламо-палідарний період - від народження до 4-6 місяців;

- стріо-палідарний период - з 4-6 міс. до 10-11 мес

- дозрівання кіркових функцій, тобто розвиток складних умовних рефлексів, формування 2-ої сигнальної системи, розвиток мови, активізація психічної діяльності.

    Послідовність оцінки ступеня нервово-психічного розвитку

  1.  Виявлення умінь даної дитини з урахуванням провідних показників розвитку, характерних для даного вікового періоду.
  2.  Визначення показників нервово-психічного розвитку для дитини даного віку на підставі стандартних таблиць.
  3.  Зіставлення рівня нервово-психічного розвитку даної дитини з фізіологічними показниками розвитку дітей даного віку.
  4.  Виявлення відхилень в нервово-психічному розвитку даної дитини на підставі показників нервово-психічного розвитку дітей даного віку в нормі.

Як приклад раннього  виявлення відхилень в нервово-психічному розвитку  дитини  можна привести історію розвитку хлопчика з Ростова.

Мати 9-річного хлопчика виявила, що її син із задоволенням відриває голову кошеняті. Вона звернулася до відомого ростовського професора А. Бухановського, фахівця з серійних маніяків, що брав участь в  справі Чикатіло.

Хлопчик розповів, що любить гуляти по кладовищу, а  вид розтерзаного бездиханного тіла йому дуже подобається. Будь-які тварини, що потрапили під гарячу руку краще за всякі іграшки.

Лікарі дали висновок: якщо не лікувати дитину вона стане серійним вбивцею. Пацієнта лікували протягом 12 років. Хлопець вивчав літературу, боявся повторити лиходійства відомих злочинців. Лікарі вважали його успішним пацієнтом, оскільки  по характеру він не був вбивцею. Надалі він поступив в інститут, зустрічався з дівчиною. Враховуючи  свій стабільний стан, він відмовився від послуг медиків.

Після завершення навчання, роботу за фахом  він не знайшов. Його знов привернуло споглядання мертвих тіл, в зв'язку з чим спробував влаштуватися санітаром в морг. Проте за місце роботи запитали 3 тисячі доларів, а грошей у нього не вистачило. Ці обставини привели до того, що він почав вбивати. Спочатку убив п'яну бродягу, смертю якої ніхто не зацікавився. Це йому розв'язало руки. Потім він убив п'ятирічного хлопчика. Ще в дитинстві маніяк описував, що уб'є стару і хлопчика. По висновку медичної експертизи його визнали осудним і засудили на 15 років позбавлення волі в колонії строго режиму.  Він  чітко усвідомлював, що скоює злочин, на відміну від психічно хворих людей.  Все вищевикладене дозволяє зробити виводи про те, що  пацієнти з порушеною психікою повинні все життя знаходитися під спостереженням медиків.

                

           ОЦІНКА    МИСЛЕННЯ   (ІНТЕЛЕКТУ)

- ОЛІГОФРЕНІЯ - природжена затримка розумового розвитку

                     - дебільність

                     - імбецильність

                     - ідіотія

- ДЕМЕНЦІЯ - придбаний ступінь недоумства

Оцінка стану нервової системи дитини

  базується   на  сукупності даних:

- анамнезу;

- огляду;

- клінічного (неврологічного) обстеження;

- результатах додаткових  лабораторно-інструментальних методів дослідження.

Стан нервової системи досліджується послідовно.

           

   Семіотика захворювань нервової системи

Розрізняють два основні типи захворювань центральної нервової системи: функціональні і органічні. Перші виявляються розладами її функції.

Відхилення в діяльності нервової системи виникають від різних причин, серед яких одне з основних місць займають психічні травми. Травматизацію психіки дитини можуть викликати різноманітні чинники самої різної тяжкості: шкільні конфлікти, відхід з сім'ї отця і прихід вітчима, смерть гаряче улюбленого дідуся і народження молодшої сестрички, незаслужене покарання і навіть велика кількість вражень при зміні обстановки, прогляданні "страшних" фільмів.

При цьому треба сказати, що у виникненні захворювання важливу роль грає не тільки характер психічної травми, але і стан нервової системи у момент її дії. Одна дитина може винести серйозну психотравмуючу ситуацію і залишитися здоровою, а у іншої значно менше по силі подразники викликають серйозний нервовий розлад.

Виникнення неврозів пов'язане з типом нервової системи. Тип нервової діяльності визначається трьома чинниками: силою основних нервових процесів (сильні і слабкі), їх рівновагою (урівноважений і неврівноважений) і рухливістю (рухомий і інертний). Залежно від цих чинників виділяють чотири основні типи нервової системи.

ТИПИ     ВИЩОЇ    НЕРВОВОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ   ПО

                         КРАСНОГОРСЬКОМУ

. Тип центральний, урівноважений

. Тип центральний, підкірковий

. Тип кірковий

. Анергічний або гіподинамічний

И.П. Павлов, окрім цих, властивих в рівній мірі і тваринам і людині типів вищої нервової діяльності, виділив ще три, чисто людських типів  мислячий, художній і середній. Для мыслячого характерне переважання другої сигнальної системи (мова) над першою. При художньому, навпаки, домінує перша сигнальна система. Середній тип характеризується рівномірним розвитком обох сигнальних систем.

Слід підкреслити, що тип нервової діяльності є природженим, або, як то кажуть, конституціонально обумовленою властивістю. На відміну від цього поняття "характер" включає своєрідний сплав нервової системи і соціального середовища, в якому росте дитина (сім'я, оточення, виховання). Все це віддруковується на його нервовій діяльності в процесі життя.

Тип нервової системи може визначати прояви вищої нервової діяльності або бути затушованим всім тим, що прийшло до дитини в результаті життєвого досвіду і соціальних впливів. Разом з тим виникнення і перебіг неврозів тісно пов'язані з типом вищої нервової діяльності. Ці захворювання у дітей виявляються розладами в емоційній і вольовій сфері, неправильними (збоченими) реакціями на різні зовнішні подразники і, що особливо важливо підкреслити, порушеннями основних процесів життєдіяльності, таких як їжа, сон.

Клінічні прояви неврозів такі багатообразні, такі несхожі один на одного хворі неврозами діти, хоча психічні травми, пережиті ними, деколи дуже схожі одна на одну.

До найбільш частих проявів неврозів у дітей відносяться так само: нетримання сечі, особливо нічне (енурез); заїкання; дитячі страхи; патологічні (хворобливі) потяги.

Найбільш частою причиною всякого неврозу є психічна травма. Особливо неврози загрожують дітям з так званих "неблагополучних" сімей, де відносини між батьками загострені, де у присутності дітей часто спалахують скандали і сварки, діти позбавлені відходу, батьківського тепла і турботи.

ОРГАНІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ У ДІТЕЙ виявляються рядом важких симптомів. Проте перші ознаки захворювання можуть бути виражені дуже нечітко і нерідко приймають форму різних порушень поведінки, витівок, дивностей. Не завжди легко розцінити їх як прояви хвороби, і ці помилки іноді можуть мати дуже несприятливі для дитини наслідки.

                            

                        МЕНІНГЕАЛЬНИЙ  СИНДРОМ

Під менінгеальним синдромом мають на увазі сукупність клінічних проявів, що виникають при поразці мозкових оболонок. До них відносяться головний біль, нудота, блювота, загальна гиперстезия, характерна «менінгеальна поза лягавой собаки», ригідність м'язів потилиці і ряд менінгеальних симптомів.

Менінгеальний синдром найбільш характерний для запалення мозкових оболонок – менінгіту і менінгоенцефаліту. Менінгіти  розділяють на гнійний  бактерійний (менінгококовий, пневмококовий, стрептококовий, стафілококовий, негнійний бактерійний (туберкульозний, бруцельоз, туляремійний), грибковий ( токсоплазмозный ) і вірусний (паротит, ентеровірусний)

Вирішальною в діагностиці є люмбальна пункція з подальшим бактеріологічним і біохімічним дослідженням.

Люмбальну пункцію проводять в положенні лежачи на боці або сидячи. Голку з мандреном вводять між остистими відростками II-III або  III – IV поперекових хребців. Прокол роблять в місці перетини двох ліній: одній, що сполучає гребені клубових кісток, і інший, що проходить по середині хребта. У нормі спинномозкова рідина безбарвна і прозора, витікає частими краплями.

При менінгіті збільшується тиск рідини, росте кількість клітин, збільшується зміст білка.

Мала хорея  один з видів ревматичної поразки ЦНС, може розвинутися після ангіни, буває спровокована грипом, але може бути і першим проявом ревматизму і розвинутися на тлі повного здоров'я. Хвороба вражає різні відділи головного мозку, особливо його підкіркові утворення. Страждають при цьому також серце і суглоби. Хвороба частіше розвивається поступово, поволі. На перших порах може проявлятися розладами настрою. У раніше спокійної і урівноваженої дитини з'являється дратівливість, образливість, плаксивість. Вона починає швидко втомлюватися, їй все важче зосередитися, погіршується пам'ять. Потім на цьому фоні починають виявлятися перші окремі мимовільні рухи. Вони ще не дуже інтенсивні, їх небагато. Мимовільні рухи в мімічній мускулатурі створюють враження гримасництва, виразу насмішки або, навпаки, плаксивості.

Насильницькі, не залежні від волі рухи починають з'являтися і в руках. Ось тоді і міняється почерк, букви стають нерівними, з'являються плями.

Стрімкі мимовільні викидання рук, повороти тулуба і ось падають на підлогу речі, б'ється посуд. Зауваження і докори сиплються з усіх боків. Таким чином, хворому хореєю, що і без того відрізняється підвищеною вразливістю психіки, деколи доводиться переносити вантаж незаслужених докорів і образ. Тому необхідно уміти відрізняти прояви малої хореї від звичайних витівок, і вчасно проконсультуватися у лікаря.

Мала хорея виліковна і, як правило, проходить безслідно, але лікування буває тим більше ефективним, чим раніше воно почате.

Нерідко діти, особливо шкільного віку, при зверненні до лікаря невропатологові скаржаться на головні болі.

Причини головних болів можуть бути дуже різноманітними, і в міжнародній класифікації, затвердженою Всесвітньою організацією охорони здоров'я в 1992 році приводиться 15 основних причин головних болів.

Одній з основних  і домінуючих скарг при гідроцефалії є головний біль.

ГІДРОЦЕФАЛІЯ – або водянка мозку, патологічний стан, провідною ознакою якого є збільшення лікворних просторів головного мозку. Вона  виникає при природженій атрезії або закупорці водопроводу мозку (Сильвієв водопровід) або серединних латеральних апертур IV шлуночку в головному мозку, унаслідок  внутріутробної інфекції (бактерійна поразка нервової системи – туберкульоз, токсоплазмоз, сифіліс), внутрічерепної родової травми  головного мозку. Також причиною може бути блокада шляхів циркуляції спино-мозкової рідини обумовленої пухлиною мозку, абсцесом після перенесеного менінгіту.

Однією з  поширених причин є гіперпродукція ліквору,  зниження всмоктування спинномозкової рідини і закупорка відтоку ліквору.

Зазвичай дитина народжується з нормальним або злегка збільшеним черепом. Помітне збільшення голови виявляють в перші тижні життя. Виявляється розбіжність черепних швів, збільшення розмірів джерелець, поверхня яких при пальпації стає напруженою, а надалі вибухає. Малюнок вен на черепі контурує. Відбувається деформація орбіт, очні яблука випинаються вперед і вниз. Між веселковою оболонкою і верхнім віком виявляється склера (симптом сонця, що заходить).

Спочатку захворювання стан дитини не страждає. У подальше прогресує неврологічна симптоматика, розвивається розумова відсталість, парези, паралічі.

Терапія залежить від етіології. В основному це симптоматичне лікування, проте, можливе оперативне лікування – створення анастомозу і виведення рідини в порожнину шлунку.

МІКРОЦЕФАЛІЯ – одна з найбільш частих ознак аномального розвитку  мозку. Зменшення розмірів церебрального черепа (мікроцефалія) зазвичай відповідає зменшенню мозку (мікроенцефалія).  Розрізняють первинну (генетична) і вторинну (ускладнена) мікроцефалію. Первинна мікроцефалія розглядається як аутосомно-рецисивне спадкове захворювання. Це органічне ураження головного мозку різної етіології (токсоплазмоз, цитомегаловірусна інфекція, краснуха, родова травма, внутріутробна гіпоксія, токсичний вплив на плід). Маса головного мозку різко зменшена, виражені ознаки грубих пороків розвитку, можуть бути кісти, вогнища деструкції, порожнини в тканині мозку. Дитина народжується  із зменшеною головою, джерельця і шви між кістками вже закриті. Нормальне коло голови новонародженої дитини 35,3 см (у 1 місяць 37,2 см).

Характерний зовнішній вигляд хворого – наголошується переважання лицьової частини черепа над мозковою, голова звужується  догори, лоб скошений, потилиця сплощена, виступають надбрівні дуги, вуха великі відкопилені, низько розташовані, небо високе, вузьке.

Переважне число хворих мають різний ступінь інтелектуального недорозвинення (від дебільності до ідіотії).

Прогноз захворювання  повністю залежить від ступеня  розумової відсталості.

        До вад розвитку мозку відносяться:

-його відсутність - аненцефалія

- зменшення маси і розмірів - мікроцефалія

- недорозвинення однієї півкулі – геміцефалія

Можлива і повна відсутність голови - внутріутробна ампутація голови. Така  груба природжена вада не сумісна з життям.

ЕПІЛЕПСІЯ. У основі її виникнення лежить особливий стан головного мозку, так зване підвищення його судорожної готовності. Захворювання епілепсією може носити спадковий характер, але буває і наслідком перенесених дитиною захворювань (менінгіт, енцефаліт, черепно-мозкова травма).

Найбільш відомий такий прояв епілепсії, як великий загально судорожний припадок. Під час такого припадку хворий непритомніє, падає, судорожно витягується і застигає (фаза тонічних судом), а потім починає битися в так званих клонічних судомах, дихання стає хрипким, особа синіє, в кутах рота збирається піна, нерідко спостерігається мимовільне сечовипускання. Після припадку наступає непереборний сон.

Декілька менш добре відомі такі форми епілепсії, як миттєві втрати свідомості. Початі перед таким нападом дії або розмови уриваються, хворий "застигає", погляд спрямований в одну крапку. Ці стани тривають дві-три секунди, потім свідомість повертається і хворий продовжує почату фразу з того місця, де вона урвалася. У такі миті у нього випадають з рук утримувані предмети: розбиваються чашки, розпліскується суп.

У ряду хворих миттєві втрати свідомості поєднуються з таким же миттєвим різким зниженням м'язового тонусу, і тоді вони раптово падають. Свідомість повертається дуже швидко. Хвора дитина не встигає усвідомити причину свого падіння. Дуже часто вона при цьому звинувачує тих, що оточують: "Ти, чому мене штовхнув?" Йому здається, що він впав по чиїйсь провині, настільки стрімкий напад, настільки короткочасна втрата свідомості.

ДИТЯЧІ ЦЕРЕБРАЛЬНІ ПАРАЛІЧІ  велика група разных за етіологією і патогенезом уражень головного мозку.

Поразка відбувається внутріутробно, інтранатально або в ранньому неонатальному періоді. Причин багато, а результат один ДЦП:

: інфекції, родові травми і пошкодження, внутріутробна

    гіпоксія плоду;

: травми матери, алкоголізм батьків, наркоманія;

: у пологах обвивання пуповини, накладення щипців і вакуум

    екстрактора, асфіксія, невідповідність розмірів тазу і плоду;

: у ранньому неонатальному гемолітична хвороба новонароджених

        інфекційні хвороби...

                                           Клініка ДЦП

рухові порушення у вигляді паралічів, дискоординацій

  рухів, надмірних мимовільних рухів;

розлади мови, психіки, розумова відсталість від олігофренії

  до ідіотії, епілептичні напади;

вегетативно-судинно-вісцелярно-обмінні порушення різноманітні: відрижки, блювота, болі в животі, відчуття голоду, підвищена спрага, гіпотрофія (рідше ожиріння), відставання у фізичному розвитку...

важлива особливість! відсутність прогресу і тенденції до

   відновлення порушених функцій.

Діти з ДЦП з недорозвиненою мовою, неповноцінною моторикою, сповільненими мімічними реакціями, гіперсалівацією мають вигляд більш глибоко розумово відсталих, чим це є насправді.

ПОШКОДЖЕННЯ СПИННОГО МОЗКУ мають не менше значення і зустрічаються не рідше церебральних. Найбільший відсоток пошкоджень спинного мозку спостерігається після пологів в тазовому передлежанні, коли найбільше навантаження падає на шийне і поперекове потовщення хребта. Нижні відділи спинного мозку ушкоджуються в результаті тяги за тулуб (при тазовому передлежанні). Тяга екстрактором, щипцями, бинтом Вербова і так далі не менше ушкоджують спинний мозок. Клінічні прояви відрізняються поліморфізмом.

ПЛЕКСИТИ виявляються гіпотонією м'язів, (пізніше) гіпотрофією і гіпорефлексією. При цьому плече приведене і ротировано всередину, передпліччя розігнуте, кисть в долонній флексії, больові подразники не викликають реакції.

ПАРАЛІЧ ЕРБА-ДЮШЕНА (С5 С6)  т.з. проксимальный параліч переважно порушена функція плеча.

ПАРАЛІЧ ДЕЖЕРІН-КЛЮМПКЕ (С7 С8) дистальний параліч страждають дистальні відділи. Кисть безвольно звисає, чутливість при цьому збережена.

Ведучими в клінічній картині при пошкодженнях спинного мозку є рухові порушення: спастичний тетрапарез гіперрефлексія і гіпертонія.

Якщо пошкодження локалізуються на рівні шийного потовщення млявий парез в руках і спастичний в ногах.

При локалізації в поперековому потовщенні нижній спастичний парапарез.

При важких пошкодженнях спинного мозку спостерігаються порушення тазових органів затримка сечі відразу після пологів, наполегливі закрепи.

Кривошия також є одним з симптомів пошкодження спинного мозку при поразці хребетних артерій рефлекторно нахиляється голова з тим щоб поліпшити кровопостачання мозку.

ДОГЛЯД ЗА ДІТЬМИ З ПАТОЛОГІЄЮ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

Існує золоте правило медицини, що свідчить, що захворювання легче попередити, чим лікувати. Це досконало справедливо і відносно патології нервової системи у дітей.

Основа здоров'я майбутньої дитини в здоров'ї його батьків. Тривалі інтоксикації (особливо алкогольні), захворювання (наприклад, сифіліс) підривають здоров'я дитини ще до ії народження. Період вагітності, його нормальна течія надзвичайно важливі для психічного здоров'я майбутньої дитини. Правильне, раціональне харчування, прогулянки на свіжому повітрі, не менше вісім годин на добу сон. Відсутність емоційних перевантажень, психічних травм.

Дуже уважно і дбайливо слід відноситися до дітей, які тільки що перенесли черепномозкову травму або важке інфекційне захворювання. Гострий період може закінчитися благополучно, але протягом тривалого часу після нього у дитини залишається підвищена стомлюваність, зниження пам'яті, швидка зміна настрою, схильність до сліз, одним словом капризи.

У будь-якому випадку, окрім прийому призначених ліків, необхідна спокійна обстановка, доброзичливе, уважне відношення до дитини

в школі і удома і, особливо в лікарні.

5. Матеріали щодо активізації студентів під час проведення лекції.

6. Загальне матеріальне і методичне забезпечення теми  лекції:

- учбові приміщення: аудиторія кафедри;

- устаткування: діапроектор, слайдоскоп; кодоскоп;

- оснащення: таблиці, слайди, кодограми.

7. Матеріали для самопідготовки студентів:

8. Література, яка використана лектором для підготовки лекції.

  1.  Воронцов И. М., Мазурин А. В. Пропедевтика детских болезней : учебник для студентов учреждений высшего профессионального образования, обучающихся по дисциплине «Пропедевтика детских болезней» по специальностям 060103.65 «Педиатрия», 060101.65 «Лечебное дело» и 060104.65 «Медико-профилактическое дело». — Изд. 3-е, доп. и перераб. — СПб.: Фолиант, 2009. — 883 с.
  2.  Клінічний протокол медичного догляду за здоровою дитиною віком до 3 років: Наказ МОЗ України № 149 від 20.03.2008 // Збірник нормативно-директивних документів з охорони здоровя. – 2008. – травень. – С. 21–70. 
  3.   Майданник В. Г. Ваша дитина ( догляд та виховання) / В. Г. Майданник, В. Г. Бурлай. – К., 2004. – 298 с.
  4.  Майданник В. Г. Практикум з пропедевтичної педіатрії з доглядом за дітьми / В. Г. Майданник, К. Д. Дука, В. Г. Бурлай. – К. : Знання України, 2002. – 215 с.
  5.  Основи обстеження хворого та схема історії хвороби [електронний ресурс] : довідник / Г. В. Дзяк, В. З. Нетяженко, Г. А. Хоманок [та ін.]. – Днепропетровск : Арт-пресс, 2002. – (CD – ROM).
  6.  Посібник для підготовки до комплексного державного іспиту за спеціальностями 7. 110101 „ Лікувальна справа” і 7.110104 „Педіатрія” : навч. посібник / М. Л. Аряєв, О. К. Асмолов, І. Л. Бабій [та ін.] ; за заг. ред. В. М. Запорожана. – Одеса : Одес. держ. мед. ун-т, 2005. – 420 с.

                 Лекцію склала                  доцент І.М. Федчук

PAGE  21



 

Другие похожие работы, которые могут вас заинтересовать.
13204. Особливості адаптації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в прийомних сім’ях 270.76 KB
  Зважаючи на актуальність проблеми виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених піклування, визнання урядом України доцільності функціонування прийомних сімей, як сімейних форм опіки, необхідність висвітлення як теоретичних, так і практичних аспектів технології створення та організації соціального супроводу прийомних сімей, визначено тему нашого дослідження: «Особливості адаптації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в прийомних сім’ях».
3649. Особливості організації харчування дітей першого року життя та дітей різного віку 16.69 KB
  Харчування займає виняткове місце в життєдіяльності дитячого організму. Якісні чи кількісні зміни в раціоні харчування дітей раннього віку можуть призвести до порушень обміну мікроелементів, синтезу гемоглобіну, розвитку сенсибілізації, що клінічно реалізується симптомами рахіту, анемії, дистрофії, алергічного діатезу, а в подальшому трансформується в алергози
21300. Підбір допоміжних речовин при виготовленні ліків для дітей. Особливості технології, контролю та зберігання ліків для новонароджених та дітей до року 71.91 KB
  Для новонароджених дітей характерне швидке проникнення лікарських препаратів в органи і тканини, а підвищена проникність слизової органів травлення може підсилити і прискорити всмоктування лікарських речовин у шлунково-кишковому тракті. Тому це потрібно враховувати при виробництві лікарських форм для новонароджених , кількість діючої речовини повинна бути значно менша, а допоміжні речовини мають бути безпечними.
20645. Психологічні особливості уваги дітей молодшого шкільного віку 36.68 KB
  Пізнавальний інтерес як чинник підвищення ефективності процесу навчання. Сьогодні він розглядається як рушійна сила активізації навчання розвитку пізнавальної самостійності учнів важливий напрям підвищення ефективності навчальної діяльності. Разом з тим вивчення масової практики навчання свідчить що останніми роками за умов перехідного суспільства та реформування системи шкільної освіти поширення масової культури посилення впливу ЗМІ. В сучасній практиці інтерес учнів до процесу навчання поступово знижується.
21702. ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ МІЖПРЕДМЕТНИХ ЗВ’ЯЗКІВ У ШКОЛІ ДЛЯ ГЛУХИХ ДІТЕЙ 56.2 KB
  Здійснення міжпредметних звязків допомагає формуванню в учнів цілісного уявлення про явища природи та взаємозвязки між ними і тому робить знання практично більш значущими і застосовними, це допомагає учням ті знання і вміння, які вони придбали при вивченні одних предметів, використовувати при вивченні інших предметів, дає можливість застосовувати їх у конкретних ситуаціях. За допомогою багатосторонніх міжпредметних звязків не тільки на якісно новому рівні вирішуються завдання навчання, розвитку та виховання учнів
4679. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВИ САМООЦІНКИ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 123.88 KB
  Теоретичні аспекти вивчення самооцінки дітей старшого дошкільного віку. Основні напрями вивчення самооцінки в працях вітчизняних і зарубіжних психологів. Дослідження особливостей прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку.
4974. Особливості мнемічного розвитку дітей 5-6 років і практика педагогічної діяльності 73.02 KB
  Особливості пам’яті дітей дошкільного віку. Види пам’яті дітей молодшого дошкільного віку. Виникнення елементів довільності пам’яті Формування елементів логічної і інших видів памяті у дошкільному віці. Психологопедагогічні умови розвитку пам’яті.
5635. Особливості застосування фізичної реабілітації дітей хворих на ревматоїдний артрит на стаціонарному етапі лікування 27.06 KB
  Ревматоидный артрит – общее заболевание из группы коллагенозов инфекционно-аллергического происхождения с преимущественным поражением суставов и хронически прогрессирующим течением. В течение всего периода детства происходит рост становление суставных поверхностей и дифференцировка тканей суставов – перестройка суставного хряща развитие синовиальной оболочки...
13281. Адаптація дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування 444.42 KB
  Роль сім’ї для дитини надзвичайно важлива. Батьки дають дітям життя, відповідають за догляд і виховання, беруть на себе фінансову відповідальність, мають юридичні повноваження, у тому числі на право прийняття важливих рішень від імені дітей. Батьки допомагають відчути взаємне тепло й любов, передають дітям досвід поколінь
2403. ГІГІЄНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ОСІБ РІЗНОГО ВІКУ. ГІГІЄНІЧНІ ОСНОВИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ 27.13 KB
  Вікові особливості дітей та підлітків. Вікові особливості дітей та підлітків. Гігієна дітей і підлітків як наукова дисципліна та практична галузь охорони здоров’я покликана створювати та здійснювати профілактичні заходи спрямовані на зміцнення здоров’я підростаючого покоління.
© "REFLEADER" http://refleader.ru/
Все права на сайт и размещенные работы
защищены законом об авторском праве.