Зовнішня політична діяльність та світовий політичний процес

Місце і роль міжнародної політики в житті суспільства. Особливості розвитку сучасних міжнародних відносин. Сучасна Україна як субєкт міжнародних відносин Політологія використовує декілька визначень світового політичного процесу: Міжнародні відносини це системна сукупність політичних економічних соціальних правових дипломатичних воєнних звязків і взаємин між субєктами світового співтовариства. Міжнародні відносини здійснюються шляхом міжнародної політики...

2015-08-27

250.09 KB

0 чел.


Поделитесь работой в социальных сетях

Если эта работа Вам не подошла внизу страницы есть список похожих работ. Так же Вы можете воспользоваться кнопкой поиск


Лекція. Зовнішня політична діяльність та світовий політичний процес.

1. Місце і роль міжнародної політики в житті суспільства

2 Особливості розвитку сучасних міжнародних відносин

3 Сучасна Україна як суб'єкт міжнародних відносин

   
Політологія використовує декілька визначень світового політичного процесу:
Міжнародні відносини - це системна сукупність політичних, економічних, соціальних, правових, дипломатичних, воєнних зв'язків і взаємин між суб'єктами світового співтовариства. Міжнародні відносини - це особливий тип суспільних відносин, які виходять за межі внутрішніх суспільних стосунків і територіальних утворень. Тобто міжнародні відносини - це відносини між політичними суб'єктами на світовому рівні. Такими суб'єктами є держави, народи, громадські та політичні сили, рухи й організації. Це свідчить, що міжнародні відносини - це сукупність інтеграційних зв'язків, які формують людське співтовариство.

Міжнародні відносини здійснюються шляхом міжнародної політики.

 Міжнародна політика розширює коло суб'єктів за рахунок різних політичних, екологічних, культурних організацій, які переслідують свої власні інтереси і нав'язують свої відносини закордонним партнерам. У міжнародній політиці беруть участь міжурядові та неурядові організації, політичні партії, рухи.

Дуже близьким за значенням є поняття «зовнішня політика».

Зовнішня політика - це діяльність певної держави за межами своїх національних кордонів. Вона є продовженням внутрішньої політики і її роль можна визначити так: всезагальна інтеграція державних інтересів.

Для розуміння міжнародної політики і зовнішніх відносин принципове значення має характер співвідношення внутрішньої та зовнішньої політики.

Існує три підходи при вирішенні цієї проблеми.

Перший — зовнішня політика розглядається як визначальна. (Польський соціолог Л. Гумплович).

Другий - зовнішня політика, міжнародні відносини є продовженням внутрішньої політики.

Третій підхід пропонує визнання рівноправності зовнішньої і внутрішньої політики, їх взаємозалежності на підставі урахування єдиних законів соціального буття. Ця точка зору набула найбільшого поширення в останній час.

Будь - яка держава у зовнішній політиці формулює свої цілі, які обумовлені рівнем економічного розвитку, географічним положенням, державним устроєм. Але можна визначити стратегічні цілі міжнародної політики, до здійснення яких прагне більшість держав:

  1.  забезпечення миру і національної безпеки;
  2.  співробітництво з іншими державами і створення сприятливих умов для вирішення і розв'язання внутрішніх проблем;
  3.  зростання загального потенціалу держави;

4)поліпшення її міжнародних позицій і зростання престижу. Реалізація зовнішньої політики здійснюється певними формами, засобами.

Виділяється чотири форми зовнішньої політики: пасивна, активна, консервативна, агресивна. Розглянемо їх.

Пасивна політика властива для слаборозвинутих в економічному, політичному і військовому відношенні держав, які намагаються пристосуватися до міжнародного середовища. Але на практиці це означає відмову від власного суверенітету або його частини.

Активна  політика характеризується пошуком балансу між внутрішньою та зовнішньою діяльністю держави, успішним виконанням нею ролі суб'єкта міжнародної політики.

Консервативна політика пов'язана з захистом балансу між внутрішньою і зовнішньою політикою ‚ якого було досягнутого раніше.

Агресивна політика характеризується прагненням держави досягнути експансіоністських цілей, спробами розв'язати внутрішні проблеми засобами зовнішньої політики.

Зовнішньополітична діяльність держав базується на загальноприйнятих принципах міжнародного життя, які виникають на певних етапах історичного шляху людської цивілізації і відмирають з її переходом на новий ступень розвитку. Застосування цих принципів справляє істотний вплив на зовнішню політику окремих держав і на характер міждержавних стосунків.

Сучасні міжнародні відносини базуються на наступних принципах:

1 Повага до державного суверенітету і суверенної рівності;

  1.  Не застосовування сили чи погрози силою;
  2.  Непорушність кордонів і територіальної цілісності держав;
  3.  Мирне врегулювання суперечностей;
  4.  Невтручання у внутрішні справи;
  5.  Повага прав людини і основних свобод;
  6.  Рівноправність і право народів розпоряджатися своєю долею;
  7.  Співробітництво між державами;
  8.  Виконання міжнародних зобов'язань.

Ці принципи повинні бути визнані всіма державами і використовуватися на

практиці; стати загальними і втілюватися у нормах міжнародного права. З них випливають провідні ідеї зовнішньо - політичної діяльності сучасних держав: мирного співіснування, колективної безпеки, відповідальності агресора, самовизначення народів.

Накопичений досвід міжнародних відносин дозволяє визначити параметри впливу держав на міжнародній арені:

  1.  Геополітичне становище країни (наприклад, Великобританія) характеризується відмежуванням від континенту, (США - двома океанами);
  2.  Населення - чисельність, стан його здоров'я, вікова структура, приріст, соціальні характеристики. Наприклад, від чисельності населення залежить величина і стан збройних сил - 0,8 - 0,9 % в мирний час.
  3.  Природні ресурси - країна з природними ресурсами знаходиться в вигідному стані;
  4.  Індустріальний розвиток держави.
  5.  Військова могутність.
  6.  Політичне керівництво і внутрішня організація влада.
  7.  Дипломатія - фактор міжнародної сили держави.
  8.  Міжнародний імідж держави.

Зовнішня політика пов'язана, як підкреслювалося вище, з внутрішньою політикою. Але умови зовнішньої політики відрізняються від внутрішніх умов. Головним у закордонній політиці є діяльність щодо узгодження дій та співпраці з партнерами і потенційними супротивниками.

Існує певна специфіка самої закордонної діяльності:

  1.  визначення і реалізація мети закордонних відносин, керуючись конкретною політичною ситуацією. Тому в своїй діяльності держава вимушена враховувати цілі і діяльність інших суверенних держав;
  2.  успіх закордонної політики залежить не лише від держави, але й від рівня погодженості або конфлікту інтересів пануючих груп даної держави  з інтересами пануючих груп‚ держави - партнера;

3.закордонна політика має власні органи й інститути, які аналізують об'єктивні і суб'єктивні чинники закордонної політики інших держав, розробляють рекомендації для практичної діяльності уряду держави, здійснюють збір інформації та її аналіз про політичні процеси в державах - партнерах.

Зовнішня політика виконує наступні функції:

  1.  Охоронна. Вона пов'язана з охороною прав і інтересів держави та її громадян за кордоном і полягає в заходах щодо відвернення загроз, можливих конфліктів, порушення національного престижу. З цією метою держава використовує розвідку і контррозвідку.
  2.  Репрезентативно - інформаційна, її роль полягає в представленні держави на міжнародній арені за допомогою дипломатичної служби, а також в інформуванні свого уряду про наміри урядів інших держав.
  3.  Організаційно - переговорна. Вона забезпечує перетворення в життя зовнішньополітичних планів, концепцій, доктрин свого уряду.

Легалізація функцій міжнародної політики держав залежить від конкретної історичної ситуації, ступеня розвитку суспільства і держави, від зв'язків держави із зовнішнім світом та її можливостей відігравати конкретну роль на міжнародній арені.

Зовнішня політика здійснюється різними засобами.

 Виділяють чотири групи засобів:

Ідеологічні. З метою формування певного зовнішнього іміджу даної держави поліпшується реклама, якість інформаційних матеріалів.

Економічні. Використання економічного потенціалу держави для впливу на

економіку і політику інших країн.

Політичні - це дипломатичні стосунки на різних рівнях.

Військові - їх використовують при демонстрації сили, публічної демонстрації нових видів зброї.


Геополітика – (гр..
geo – земля+ politik - політика) політична концепція, яка відводить визначальну роль географічним чинникам (просторове розташування країни, клімат, розмір території, чисельність населення, наявність природних ресурсів тощо) .Геополітика характеризує місце і конкретно-історичні форми впливу територіально-просторових особливостей стану держави чи блоків на відповідні локальні, регіональні, континентальні та глобальні міжнародні процеси.

2 Особливості розвитку сучасних міжнародних відносин

Зрозуміти сутність сучасних міжнародних відносин можливо лише при умові врахування особливостей розвитку сучасного світу, в якому відбувається:

1.Формування єдиного, взаємопов'язаного і взаємозалежного цілісного світу, що потребує й формування відповідної міжнародної політики. Можна сказати, що міжнародні відносини в сучасних умовах все більше визначаються загальнолюдськими інтересами.(глобалізація – виникнення світової всезагальної соціокультурної системи – формування світового ринку‚ політики‚ комунікацій‚ всесвітньої культурної стандартизації‚ спортивної діяльності‚ туризму тощо)

2.На світовий розвиток великий вплив справляють глобальні проблеми сучасності. Їх вирішення можливо тільки зусиллями всіх країн світу. В цьому напрямі потрібна така міжнародна політика, яка б виходила з необхідності об'єднання зусиль усього людства заради врятування цивілізації.

3.На міжнародні відносини істотний вплив справив розвал СРСР, світової соціалістичної співдружності, ліквідування Ради економічної взаємодопомоги і Варшавського договору. Це призвело до утворення самостійних держав на, території СРСР і Південно - Східної Європи, які стали самостійними суб'єктами міжнародних відносин.

4.Відбувається також гуманізація міжнародної політики, що пояснюється універсалізацією цінностей, на які орієнтуються учасники міжнародних відносин.

  1.  Спостерігається і тенденція все більшої інституціалізації, що знаходить прояв у створенні спеціальних органів, організацій для широкої міжнародної співдружності.
  2.  Найважливішою проблемою сучасного світу є збереження і укріплення миру, особливо на європейському континенті, де були розв'язані дві світові війни ХХ століття.

Велика роль в сучасному багатоманітному, динамічному і суперечливому світі належить міжнародним організаціям, які є суб'єктами міжнародних відносин. Вони створюються для досягнення певних цілей, мають систему постійно діючих органів, функціонують згідно з міжнародним правом. Вони створюються двома або більше державами, представники яких регулярно зустрічаються в рамках цих організацій для погодження своїх інтересів і визначення політичної лінії з тих чи інших питань міжнародного життя. Членство в таких організаціях є добровільним.

Перші міжнародні організації виникли в середині XIX століття, діяли не постійно і були організаціями політичного характеру. Перша міжнародна постійно діюча організація - Ліга Націй виникла в 1919 р. з метою підтримання миру та безпеки.

Після II Світової війни міжнародні організації набули широкого розвитку. Це були організації загальносвітового значення, міждержавні і регіональні організації. Процес розвитку міжнародних політичних організацій тісно пов'язаний зі співвідношенням політичних сил на міжнародній арені. Тому міжнародні політичні організації стали саме тими структурами, в яких сконцентровано інтереси різних політичних сил, які мають на меті активний вплив на проблеми економічного, територіального та військового характеру.

Найбільш універсальною міжнародною політичною організацією є Організація Об'єднаних Націй (ООН). Вона - самостійний суб'єкт міжнародного права, створена літом 1945 р. з ініціативи ведучих держав Антигітлерівської коаліції (СССР,США, Великобританія). Був розроблений Статут ООН, який з поміж перших держав підписала Україна.

Цілі ООН і принципи її діяльності відображено в преамбулі та статтях 1 – 2 Статуту,

А саме: підтримання міцного міжнародного миру та безпеки, розвиток дружніх відносин між націями, розвиток міжнародного економічного, соціального, культурного співробітництва, погодження дій держав у досягненні цих спільних цілей. Членами ООН є суверенні держави, що утворили її, а також прийняті до неї згодом. Зараз членами ООН є біля 200 держав.

Генеральна Асамблея ООН працює у режимі сесій.

Рада Безпеки несе головну відповідальність за підтримання міжнародного миру та безпеки. До неї входять 15 членів - 5 постійних (Росія, США, Великобританія, Франція, Китай) і 10‚ що кожні 2 роки переобираються. Рада Безпеки має право використовувати збройні сили держав - членів ООН.

Штаб - квартира ООН - Нью— Йорк. Організаційні мови Організації - англійська, французька, іспанська, російська, китайська.

Крім органів 00Н функціонують спеціалізовані установи. Це самостійні міжнародні організації, зв'язані з ООН угодами, їх діяльність пов'язана із вирішенням глобальних проблем. До спеціалізованих організацій належать: Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Всесвітній поштовий союз, Організація з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). У рамках цієї організації проводяться конференції, симпозіуми, наради, ведеться інформаційна, статистична, видавнича діяльність, здійснюється співробітництво з понад 400 міжнародними організаціями.

Велику роль виконує Міжнародне агентство по атомній енергетиці (МАГATE), воно контролює стан АЕС у світі.

Поряд з ООН важливу роль відіграють й інші політичні організації міждержавного і регіонального значення. З групових міжнародних організацій великий вплив на перебіг подій в світі здійснює Організація Північноатлантичного договору (НАТО), створена з ініціативи CШA в 1949 р. з метою об'єднання зусиль для колективної оборони країн, що ввійшли до неї. Зараз у її складі 18 держав, в тому числі США, Великобританія, Франція, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Канада, Італія, Норвегія, Туреччина, Греція та ін. Вищі органи НАТО - сесії Ради та комітет військового планування. Штаб - квартира - Брюссель.

З регіональних організацій найбільш впливовими є Організація африканської єдності, Асоціація південно-східних азіатських націй (АСЕАН), Ліга арабських країн, Британська співдружність та ін.

Суб'єктами міжнародних відносин виступають і недержавні організації. Серед них транснаціональні корпорації, їх вплив на міжнародній арені визначається, по - перше, їх величезними економічними можливостями, по - друге, глобальним характером їх діяльності. До недержавних об'єднань і організацій, які виступають суб'єктами міжнародних стосунків, належать Римський клуб (асоціація вчених і суспільних діячів з різних країн світу, яка займається глобальними проблемами природних ресурсів, екології, світового економічного порядку), Комісія У. Пальме (незалежна міжнародна асоціація вчених і політичних діячів з питань незалежності світового співтовариства). У міжнародних відносинах певну роль відіграють окремі особи, релігійні, ідеологічні та інші об'єднання, що діють в багатьох країнах або у світовому масштабі.

Таким чином, міжнародні організації відіграють велику роль поряд з державами світу в розвитку глобального політичного процесу, формуванні нових міжнародних форм співробітництва.

Глобалізація – фр.global – світовий, всесвітній – виникнення світової всезагальної соціокультурної системи, диференційованої на окремі локальні підсистеми. Ознаки: формування світового ринку, політики, комунікації, всесвітньої культурної стандартизації, всесвітньої спортивної діяльності, туризму, поява світових проблем: екологічної, проблем війни і миру, світового розвитку, прав людини, освіти, бідності, хвороб тощо.

3 Сучасна Україна як суб'єкт міжнародних відносин

Здобуття Україною державної незалежності зробило її рівноправним суб'єктом міжнародних відносин. Абсолютна більшість держав світу визнали її і встановили дипломатичні стосунки. Україна є членом ООН з 1945 р. Здобуття незалежності значно підвищило роль України в роботі ООН та її підрозділів. Українські делегації наполегливо працюють у комітетах і на пленарних засіданнях Генеральної Асамблеї 00Н. Україна зараз є членом 20 організацій ООН, а також 60 постійних або тимчасових органів, її прийнято до складу престижних міжнародних організацій, зокрема до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку.

Україна стала повноправною учасницею Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), підписала документи про співробітництво та партнерство з Європейським Союзом (ЄС), НАТО, Західноєвропейським Союзом (ЗЄС). Україна стала рівноправним членом міжнародної організації регіонального характеру як Рада Європи (РЄ). Вона також є членом європейської угоди "Партнерство заради миру".

Цілі і задачі зовнішньої політики Україна проголосила у цілому ряді правових документів: Акті про незалежність України, Зверненні Верховної Ради до парламентів, держав і народів світу (грудень 1991 p.). Конституції України та інших актах. В них Україна сформулювала основні напрями зовнішньої політики, визначила пріоритетні для зовнішньополітичної діяльності регіони і країни, поставила завдання формування необхідних зовнішньополітичних відомств.

В Зверненні Верховної Ради Україна об'явила себе правовою, демократичною державою і на перший план поставила задачу додержання прав і свобод людини, а також усіх норм міжнародного права. Свою зовнішню політику Україна спрямовує на збереження миру і безпеки в світі, на забезпечення міжнародного співробітництва у вирішенні економічних, екологічних, продовольчих та глобальних проблем.

В Конституції України (ст. 18) сказано, що зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом мирного та взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства на основі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права. Це означає, що Україна заявила про свій миролюбний курс. Треба також відмітити, що Україна - без'ядерна держава і додержується трьох принципів: не приймати, не виробляти та не придбати ядерну зброю.

Загальна спрямованість зовнішньої політики України полягає в установленні добросусідських відносин з державами, з якими вона мас кордони, розвиток політичних, економічних, культурних відносин з усіма країнами світу, інтеграція у міжнародні економічні структури.

Важливе значення Україна приділяє своїм геополітичним інтересам у зовнішній політиці, тобто де, в яких регіонах і як відстоює свої інтереси. Україна - європейська держава і це визначає пріоритети її зовнішньої політики. Розвиток відношень з європейськими країнами - один з найважливіших напрямків зовнішньополітичного курсу України.

Україна також зацікавлена у добросусідських відносинах з колишніми республіками СРСР - тепер суверенними державами. Особливе значення для України мають відношення з Росією: єдині політичні, економічні інтереси, історична доля. Не можна не врахувати також факт, що в Україні живуть 12 млн. росіян, а в Росії - 5 млн. українців. Треба також враховувати, що в деяких країнах дальнього зарубіжжя (США, Канада) проживає, значна кількість українців. Це означає, що і там Україна повинна розвивати свою зовнішньополітичну діяльність.

Серед напрямків зовнішньої політики України важливу роль відіграє економічний аспект, спрямований на економічне відродження України. Тут треба не тільки раціонально використати свої ресурси, але й залучити іноземний капітал, використати досвід інших країн, прискорити процеси входження України у світо господарські зв'язки і організації.

Таким чином, суверенна Україна заглиблюючись у сферу інтеграційних процесів, бере безпосередньо участь у формуванні нового світового порядку.

Контрольні питання до теми 13

1.Дайте визначення категорій «міжнародна політика»,міжнародні відносини», «зовнішня політика».

2.Визначіть основні суб'єкти міжнародних відносин.

  1.  Як співвідносяться внутрішня та зовнішня політика?
  2.  Назвіть загальні цілі зовнішньої політики та її основні форми.
  3.  Сформулюйте основні принципи міжнародних відносин.

PAGE  1



 

Другие похожие работы, которые могут вас заинтересовать.
14269. СВІТОВИЙ ФІНАНСОВИЙ РИНОК І ЙОГО СТРУКТУРА 72.75 KB
  Особливості функціонування та структура міжнародного фінансового ринку. Учасники міжнародного фінансового ринку. Міжнародні фінансові активи та їхні властивості Міжнародні фінансові активи це специфічні неречові активи акції облігації векселі казначейські зобов’язання що обертаються на світовому фінансовому ринку і являють собою законні вимоги їхніх власників на отримання грошового доходу в майбутньому. Осіб які інвестують кошти в діяльність інших суб’єктів ринку купуючи певні фінансові активи називають інвесторами та власниками...
13895. УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКІ ВІДНОСИНИ: ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНИЙ І БЕЗПЕКОВИЙ АСПЕКТИ 36.63 KB
  Вирішити українську ядерну та інші проблеми Сполучені Штати намагалися за посередництва Росії. На першому, умовно виділеному нами, етапі розвитку україно-американських відносин виразно домінував підхід „Росія насамперед” („Russia first”), або й навіть „Росія виключно” („Russia only”).
9374. ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ ЯК НАУКА 18.16 KB
  Функції політичної економії. Зв’язки політичної економії з іншими науками Сутність поняття політична економія Світ що нас оточує вивчається багатьма науками в тому числі політичною економією. Предмет та обєкт політичної економії Кожна наука на шляху свого виникнення і повноцінного функціонування проголошує і чітко формує свої власні предмет і об’єкт.
14687. Політична влада і форми її здійснення 23.36 KB
  Структура політичної влади. Сутність політичної влади та її функції Центральним питанням політичної науки е проблема влади. Політична влада визначає зміст політики і це є підставою для висновків вчених: політика не може існувати без влади а влада без політики саме навколо влади йде політична боротьба. Вже в політичній думці Стародавнього світу досліджувались проблеми влади.
12689. Технологічний процес та приготування та подача страви «Налисники з сиром та родзинками». Технологічний процес приготування та подача страви «Котлета по Київські» 330.05 KB
  Багато особливостей української кухні були обумовлені способом життя народу, переважна більшість якого займалась важкою хліборобською працею. Щоб виконувати важку працю, людям була потрібна ситна, калорійна їжа. Тому для української кухні характерні страви багаті і на білки, і на жири, і на вуглеводи. Примхи ж національного характеру вимагали, аби ця їжа була смачною. Саме тому для більшості страв характерний складний набір компонентів (так, у борщі їх нараховується до 20), а також комбінування декількох способів теплової обробки продуктів.
6076. Педагогічний процес 21.33 KB
  Розкрити сутність педагогічного процесу його закономірності; засвоїти особливості педагогічного процесу як системи; ознайомити з організацією педагогічного процесу. Суть педагогічного процесу. Закономірності педагогічного процесу...
6107. Бюджетний процес 16.43 KB
  Бюджетний процес Бюджетний процес регламентована нормами права діяльність повязана із складанням розглядом затвердженням бюджетів їх виконанням і контролем за їх виконанням розглядом звітів про виконання бюджетів що складають бюджетну систему України. Державновладний характер – учасники бюджетного процесу повинні вчиняти всі дії передбачені бюджетним кодексом України; вони не мають права вибору а мають лише обов’язок вчиняти всі дії передбачені бюджетним кодексом України. Проект бюджету проект плану формування та використання...
6681. Процес розширення в ДВЗ 745.55 KB
  Теплообмін в процесі розширення При розширенні частина теплової енергії підведеної до робочого тіла в процесі згоряння палива перетворюється в механічну і витрачається на здійснення корисної роботи. У реальних умовах розширення починається у ВМТ і в початковій стадії протікає одночасно з процесом згоряння. До чинників що визначають розвиток процесу розширення відноситься цикл тепловиділення обумовленого догорянням палива і тепловіддача в стінки циліндра поршня головки циліндрів.
6704. Процес стискувння в ДВЗ 1.37 MB
  Роль процесу стискування в тепловому циклі двигуна Процес стиску в ДВЗ призначений для створення необхідних умов для надійного запалювання і ефективного згоряння робочої суміші з метою якісного перетворення теплоти в корисну роботу. У дизелях і газодизелях цей процес принципово необхідний оскільки в кінці процесу стиску під час впорскування палива має бути створена потрібна для самозаймання температура . Величину стиску в дизелях обмежують допустимі навантаження на деталі кривошипношатунної групи.
181. Реферативна діяльність 15.21 KB
  Реферат – це стислий виклад змісту первинного наукового документа з основними фактичними відомостями та висновками і без інтерпретації чи критики. При реферуванні здійснюється мікрозгортання інформації, і тому реферат більш повно розкриває зміст першоджерела, ніж інші продукти аналітико-синтетичної обробки документів.
© "REFLEADER" http://refleader.ru/
Все права на сайт и размещенные работы
защищены законом об авторском праве.