Біологічно активні добавки

Біологічно активні добавки – природні ідентичні природним біологічно активні речовини які призначенні для вживання одночасно з їжею чи введення в склад харчових продуктів.Закон “Про якість і безпеку харчових продуктівâ€. продуктів які надають загальнозміцнюючу м’яку сечогінну тонізуючу заспокійливу і інші види дії при різноманітних функціональних станах для зниження ризику захворювання а також для нормалізації мікрофлори – кишкового тракту в якості ентеросорбентів СанПиН 2. Якість біологічно активних добавок до їжі – сукупність...

2015-08-14

24.52 KB

3 чел.


Поделитесь работой в социальных сетях

Если эта работа Вам не подошла внизу страницы есть список похожих работ. Так же Вы можете воспользоваться кнопкой поиск


PAGE  3

Контрольна робота

Біологічно активні добавки


План

1. Загальні відомості про біологічно активні речовини та добавки. Визначення. Класифікація.

2. Основні групи БАД до їжі. Нутрицевтики. Парафармацевтики. Пробіотики. Пребіотики.

3. Порядок гігієнічної експертизи БАД.

Література


1. Загальні відомості про біологічно активні речовини та добавки. Визначення. Класифікація

Біологічно активні добавки до їжі стали відмінною особливістю раціону харчування ХХI столітті. Основна причина появи великого асортименту БАД пов’язана з змінами образу життя, харчового статусу і структури харчового раціону сучасної людини.

Біологічно активні добавки – природні (ідентичні природним) біологічно активні речовини, які призначенні для вживання одночасно з їжею чи введення в склад харчових продуктів.(Закон “Про якість і безпеку харчових продуктів”).

Біологічно активні добавки до їжі (БАД) – концентрати натуральних чи ідентичних натуральним біологічно активних речовин (включаючи ессенціальні харчові речовини), при безпосередньому прийомі з їжею і/чи для введення в склад харчових продуктів з метою збагачення раціону окремими харчовими чи біологічно активними речовинами і їх комплексами. (Сан ПиН 2.3.2.560-96).

Гігієнічні вимоги до безпеки і ефективності БАД встановлюються спеціальними санітарно – епідеміологічними правилами і нормативами. (СанПиН).

Область використання БАД: як додаткове джерело харчових і біологічно активних речовин, для оптимізації вуглеводного, жирового, білкового, вітамінного і інших видів обміну речовин при різноманітних функціональних станах, для нормалізації і/чи покращення функціонального стану органів і систем організму людини, в т. ч. продуктів, які надають загальнозміцнюючу, м’яку сечогінну, тонізуючу, заспокійливу і інші види дії при різноманітних функціональних станах, для зниження ризику захворювання, а також для нормалізації мікрофлори – кишкового тракту, в якості ентеросорбентів (СанПиН 2.3.2.1290 - 03).

Якість біологічно активних добавок до їжі – сукупність характеристик, які обумовлюють споживчі властивості, ефективність і безпеку біологічно активних добавок до їжі.

Безпечність біологічно активних добавок до їжі – відсутність небезпеки для життя і здоров'я людей сучасних і майбутніх поколінь.

За якість, безпечність, представлені властивості, ефективність і рекламу біологічно активної добавки до їжі, яка випускається повну відповідальність несе виробник.

Споживання біологічно активних речовин в вигляді БАД до їжі чи в складі харчових продуктів визначається рекомендованими рівнями їх споживання.

Рекомендовані рівні споживання біологічно активних речовин включають два показникиадекватний рівень споживання і верхній допустимий рівень споживання, які встановлені з допомогою епідеміологічних методів і розрахунків з урахуванням хімічного складу раціону харчування сучасної людини при його знижених енерготратах (2300 ккал) і відображені в документах Міністерства Охорони Здоров'я України – Методичних вказівках МУ 2.3.1.1915 – 04.

Адекватний рівень споживання – рівень добового споживання харчових і біологічно активних речовин, який встановлений на основі розрахункових чи експериментально визначених речовин чи оцінок споживання харчових і біологічно активних речовин групою/групами практично здорових людей (з використанням епідеміологічних методів), для яких певне споживання (з урахуванням показників стану здоров’я) вважається адекватним (використовується в тих випадках), коли рекомендована величина (норма) споживання харчових і біологічно активних речовин не може бути визначена.

Верхній допустимий рівень споживання – найбільший рівень добового споживання харчових і біологічно активних речовин, який не представляє безпеки розвитку несприятливих впливів на показники стану здоров'я практично у всіх людей (конкретної групи) з загальної популяції. По мірі збільшення споживання понад цих величин потенційний ризик несприятливих впливів збільшується.

2. Основні групи БАД до їжі. Нутрицевтики. Парафармацевтики. Пробіотики. Пребіотики.

Класифікація біологічно активних добавок до їжі

Групи БАД

Підгрупи БАД

1

2

Нутріцевтики – додаткові джерела нутрієнтів (харчових речовин)

Джерела переважно білка і амінокислот;

Джерела переважно ессенціальних жирних кислот, ліпідів і жиророзчинних вітамінів:

на основі рослинних масел,

на основі рибного жиру.

Джерела переважно вуглеводів і сахарів;

Джерела переважно водорозчинних вітамінів;

Джерела переважно мінеральних речовин (макро – і мікроелементів);

Джерела переважно харчових волокон.

Парафармацевтики – джерела речовин, які володіють фізіологічною активністю

На рослинній основі:

сухі,

рідкі.

На основі переробки тваринної сировини:

М’ясомолочної сировини і субпродуктів,

риби і морепродуктів.

Пробіотики – джерела живих мікроорганізмів, їх структурних компонентів і метаболітів.

Пробіотики на основі чистих культур мікроорганізмів;

Пробіотики змішаного складу (з додаванням амінокислот, мікроелементів, моно – і дисахаридів і др.)

Основні види сировини для виробництва БАД до їжі:

  •  продукти тваринного, рослинного, мінерального і мікробного походження, їх компоненти чи синтетичні аналоги, нешкідливі для людського організму;
  •  продукти, які використовуються людством в історичний відрізок часу;
  •  продукти, які входять до раціону харчування сучасної людини;
  •  видалені і очищені компоненти їжі і їх синтетичні аналоги;
  •  умовно харчові і нехарчові продукти, які містять біологічно активні речовини, необхідні для нормального функціонування організму людини, і аналогічні тим, які він повинен отримувати з їжею.

Забороняється:

  •  використовувати в складі БАД рослини, які містять токсичні, сильнодіючі і наркотичні компоненти, а також гормони і антибіотики;
  •  використовувати в якості джерела біологічної сировини матеріали ризику прионних захворювань: а) череп (включаючи мозок і очі), піднебінні мигдалини і спинний мозок биків (корів), кіз (козлів), вівці (баранів) старші 12 місяців чи які мають корінні різці, що прорізаються; б)селезінку овець (баранів) і кіз (козлів).

Не допускається:

- використання при виробництві БАД до їжі рослинної сировини і продукції тваринництва, які отримані з використанням генної інженерії (трансгенних продуктів) без особливого дозволу Міністерства Охорони України.

Нутріцевтики – біологічно активні добавки до їжі, які використовуються для корекції хімічного складу їжі людини (допоміжні джерела поживних речовин - нутрієнтів).

Представники цієї групи БАД являються, як правило, природними інгредієнтами їжі, які проявляють в організмі біологічну активність чи вказують на нього фізіологічний вплив.

До них відносять вітаміни і вітаміноподібні речовини, поліненасичені жирні кислоти, фосфоліпіди, окремі макро – і мікроелементи, незамінні амінокислоти, деякі моно – і дисахаридів, а також харчові волокна – целюлоза, пектини і ні.

Вітаміни – низькомолекулярні органічні з’єднання різноманітної хімічної природи, які виступають біорегуляторами процесів, що протікають і живому організмі. Організм людини не синтезує вітаміни чи синтезує їх в недостатній кількості (нікотинова кислота, вітамін D), тому повинен отримувати їх з їжею.

Вітаміноподібні речовини – це група речовин, які володіють рядом властивостей, які відносяться до істинних вітамінів.

Відомо два види недостатності вітамінів:

  •  авітаміноз – глибокий дефіцит того чи іншого вітаміну з розгорнутою клінічною картиною хвороботворного стану нестачі: при дефіциті вітаміну С – цинга, вітаміну D – рахіт, вітаміну В1 – захворювання бері - бері, вітаміну РР – пелагра, вітаміну В12 – перніциозна анемія;
  •  гіповітаміноз – стан помірного дефіциту з стертими не специфічними проявами, такими як втрата апетиту, швидка втома, дратливість, і окремими мікросимптомами: кровотеча ясен, відшелушення і сухість шкіри, ломкість волосся і ін.

Основні причини гіпо – і авітамінозів:

  •  недостатнє надходження вітамінів до їжі;
  •  пригнічення кишкової мікрофлори, яка продукується вітамінами;
  •  порушення асиміляції вітамінів;
  •  підвищена потреба в вітамінах у зв’язку з особливими фізичними станами організму, захворюваннями чи кліматичними умовами;
  •  вроджені порушення обміну і функції вітамінів.

Рекомендовані рівні споживання вітамінів

Вітаміни

Адекватний рівень споживання, на добу

Верхній допустимий рівень споживання, на добу

Вітамін С, мг

70

700

Вітамін А, мг

1

3

Вітамін D, мкг

5

15

Вітамін E, мг

15

100

Вітамін B1, мг

1,7

5,1

Вітамін B2, мг

2,0

6,0

Вітамін B6, мг

2,0

6,0

Вітамін PP, мг

20

60

Фолієва кислота, мкг

400

600

Вітамін B12, мкг

3

9

Пантотенова кислота(і її солі), мг

5

15

Біотин, мкг

50

150

Вітамін К, мкг

120

360

Прийняті рівні введення вітамінів для корекції вмісту мікронутрієнтів звичайно перевищують рівні середньодобової потреби в них в декілька раз. Для різних вітамінів максимальне перевищення рівня його введення в порівнянні з нормою споживання не однаково:

  •  вміст вітамінів А,D,B1, B2, B6, B12, ніацину, фолієвої кислоти, пантотенової кислоти, біотину не повинно перевищувати добову потребу більш ніж в 3 рази;
  •  вміст вітаміну Е і С – більш чим в 10 раз.

Мінеральні елементи – неорганічні складові частини їжі, які являються незамінними харчовими речовинами.

В групу незамінних входить 21 мінеральний елемент.

Класифікація життєво необхідних макро- та мікроелементів.

Класифікація

Елементи

1

2

Незамінні макроелементи – елементи, які складають більше 0,005% маси тіла

Кальцій

Фосфор

Калій

Сірка

Натрій

Хлор

Магній

Незамінні мікроелементи – елементи, які складають менше 0,005% від маси тіла

Залізо

Цинк

Йод

Селен

Мідь

Марганець

Фтор

Хром

Молібден

Ванадій

Нікель

Кремній

Миш’як

Кобальт

Елементи, незамінність яких досі не встановлена, але є дані про їх участь в біологічних реакціях

Барій,

Олово,

Бром,

Стронцій,

Кадмій.

Елементи, участь яких в біологічних реакціях не виявлено

Золото,

Срібло,

Алюміній,

Ртуть,

Вісмут,

Галій,

Свинець,

Бор,

Літій

І іще 20 елементів

Основні загальні функції мінеральних речовин:

  •  підтримання кислотно –лужної рівноваги;
  •  регуляція біохімічних реакцій;
  •  формування і розвиток тканин організму;
  •  нормалізація водного обміну

Поліненасичені жирні кислоти (ПНЖК).

Характеристика поліненасичених жирних кислот (ПНЖК):

  •  не синтезуються тваринним організмом; їх відсутність в їжі викликає симптоми недостатності жирних кислот (ліноленова, лінолева);
  •  синтезуються в організмі і здатні усувати симптоми недостатності (метаболіти лінолевої і ліноленової кислот).

Поліненасичені кислоти утворюють два сімейства:

  •  омега – 3 (чи n - 3) – поліненасичені жирні кислоти (х=1):
  •  α – ліноленова кислота (С 18:3);
  •  ейкозапентоєнова кислота (С 20:5);
  •  докозагексаєнова кислота (С 22:6);
  •  омега – 6 (чи n - 6) – поліненасичені жирні кислоти (х=4):
  •  лінолева кислота (С 18:2);
  •  γ – ліноленова кислота (С 18:3);
  •  арахідонова кислота (С 20:4).

Фізіологічне значення поліненасичених жирних кислот пов’язано з двома основними функціями, якими являються:

1. Синтез арахідонової кислоти, який являє собою:

  •  найважливіший компонент кліткових мембран в складі фосфоліпідів (25%);
  •  головний попередник простогландинів;
  •  попередник простациклінів і тромбоксанів, які підтримують нормальну згортаємість крові за рахунок тонкого балансу (роль ейкозапеноєнової кислоти).

2. Вплив на ліпідний склад і атерогенний потенціал крові, який пов’язаний з співвідношенням поліненасичених (ПНЖК) і насичених (НЖК) жирних кислот. При співвідношенні 1,5:2.0 відбувається:

  •  прискорення метаболізму холестерину в печінці за рахунок активації лецитинхолестеринацетилтрансферази;
  •  збільшення виділення холестерину з каловими масами;
  •  зменшення утворення атерогенних фракцій ліпопротеїнів.

Вміст деяких незамінних жирних кислот в жирах (мас, %)

Вид масла, жиру

Лінолева кислота

Α – Ліноленова кислота

Арахідонова кислота

Соняшникове масло

59,8

-

-

Соєве масло

50,9

10,3

-

Оливкове масло

12,0

-

-

Хлопкове масло

50,8

-

-

Масло коров’яче (пряжене)

1,7

0,6

0,09

Свинячий жир

8-9

0,7

0,5

Яловичий жир

2-5

0,6

0,1

Баранячий жир

3-4

0,9

0,1

Трісковий жир

0,3-2

0,4

1-4

Симптоми недостатності ПНЖК в раціоні харчування:

  •  пригнічення росту молодого організму;
  •  пригнічення репродуктивної функції;
  •  виникнення дерматитів;
  •  зменшення коагулюючих речовин крові;
  •  ковилання артеріального тиску.

Рекомендовані рівні споживання жирних кислот

Жирні кислоти

Адекватний рівень споживання, г/ добу

Верхній допустимий рівень споживання, г/добу

Насичені жирні кислоти з середньою довжиною ланцюга

25

-

Мононенасичені жирні кислоти

30

Поліненасичені жирні кислоти, в тому числі:

11

20

Сімейство ω – 3 (α – ліноленова, ейкозапентаєнова, докозагексаєнова)

1

3

Сімейство ω – 3 (лінолєва, γ – ліноленова, кон’югат ліноленової кислоти

10

-

Хронічний дисбаланс і нестача ПНЖК в складі жирного компоненту харчового раціону можуть бути викликані споживанням підвищеної кількості твердих тваринних жирів, скороченим споживанням рослинних масел, відсутністю в складі раціону рослинних масел чи повним виключенням із раціону жирового компоненту.

Фосфоліпіди.

Фосфоліпіди - суміш фракцій складних ліпідів, які отримують з тваринних і рослинних об’єктів фізичними методами, а також методами, які включають використання факторів, в яких вміст речовин, нерозчинних в ацетоні, - фосфоліпідів, складає 56-60%. За хімічною природою вони представляють собою складні ефіри гліцерину і жирних кислот, які містять залишок фосфорної кислоти і азотовмісні речовини чи шестиатомний спирт (інозит).

Фізіологічні значення фосфоліпідів пов’язано з рядом функцій, до яких відносяться:

  •  участь в регуляції обміну речовин – жирового обміну (утворення міцелл, необхідних для засвоєння складних жирів, мобілізації жирних кислот із жирових депо, а першу чергу із печінки);
  •  участь в побудові структури нервової тканини, клітин печінки і клітин мозку;
  •  участь в метаболізмі і виведення з організму холестерину при участі ацетилхолестеринацетилтрансферази, в тому числі його відкладень на стінках судин, що забезпечує профілактику розвитку атеросклерозу і сприянню серцево – судинних захворювань.

Нестача фосфоліпідів у раціоні харчування призводить до накопичення жирів в печінці, яке в екстремальних випадках провокує виникнення ожиріння, що призводить до цирозу печінки (хронічне прогресуюче ураження печінки, яке характеризується ушкодженням занепадом і печінкових клітин і поступовим заміщенням з’єднаннями тканин, що розростаються, які порушують будову і функції печінки).

Адекватний рівень споживання фосфоліпідів - 7 г/добу, максимально допустимий рівень споживання – 15 г/добу.

Парафармацевтики – біологічно активні добавки до їжі, які застосовуються для профілактики, додаткової терапії і підтримки в фізіологічних границях функціональної активності організмів і систем організму людини.

До групи парафармацевтиків можуть бути віднесені більшість так звані мінорні біологічно активні речовини, біологічна значимість яких для організму людини встановлена на основі принципу доказаної медицини.

Основними групами таких біологічно активних з’єднань являються:

  •  різні групи флавоноїдів:
  •  флавоноли і їх глікозиди (кверцетин, камферол, рутин і інше),
  •  флавоноїди (лютеолін, апігенін),
  •  флавонони (нарінгенін, гесперітин і ін.),
  •  дигідрофлавоноли,
  •  проатоцианидини,
  •  катехіни і ін.,
  •  індоли;
  •  екзогенні пептиди, окремі амінокислоти харчового походження і їх суміші;
  •  органічні кислоти (яблучна, янтарна, гідроксилимонна і ін.);
  •  фенольні з’єднання (гідрохінон, арбутин, гідроксикоричні кислоти і ін.);
  •  інші біологічно активні речовини харчових рослин,  тваринних, одноклітинних мікроорганізмів: бета – ситостерини, ізофлавони, ізотиоционати, глюкоманнани, поліфруктани, інулін, флорофілл, кофеїн, гіперицин, глюкозоаміни, хітозан і ін.

Фізіологічні функції біологічно активних речовин різної хімічної будови особливо різноманітні, що визначає їх значення як фактора, який сприяє зниженню ризику розвитку багатьох розповсюджених захворювань.

Прийняті рівні споживання парафармацевтиків. Добова доза парафармацевтика (діючого початку парафармацевтика – для композиції), не повинна перевищувати разову терапевтичну дозу, визначену при застосуванні цих речовин в якості лікарських засобів.

Умови використання рослин в якості парафармацевтиків. Наявність дозволу на застосування в харчовій промисловості., а також в складі лікарських чаїв і зборів у співвідношенні з вимогами Української Фармакопеї (61-62) чи вимогам закордонних Фармакопей.

Основні відмінності парафармацевтиків від лікарняних препаратів:

  •  діючі начала парафармацевтиків – органічні компоненти харчових і лікарняних рослин, продуктів моря, компоненти живих тканин, продукти на основі композицій мікроорганізмів (можуть бути отримані також біотехнологічними і хімічними способами) – специфічно піддержують чи регулюють в фізіологічних межах функції окремих органів і систем;
  •  ефект парафармацевтиків реалізується шляхом ініціації універсальних механізмів адаптаційно – пристосованих реакцій організму на вплив подразників самою різноманітною природою.
  •  кількісні зміни параметрів функціонування систем і органів організму лежать в межах їх фізіологічної норми;
  •  широкий діапазон доз, які використовуються, при яких парафармацевтики надають свою нормалізуючу і корректуючу дію на функції окремих органів і систем організму людини при відсутності токсичних і побічних ефектів.

Пробіотики – біологічно активні добавки до їжі, в склад яких входять живі мікроорганізми і/чи їх метаболіти, які надають нормалізуючий вплив на склад і біологічну активність мікрофлори травної системи.

До них відносяться препарати і продукти харчування, в склад яких входять речовини мікробного і немікробного походження (живі і вбиті мікроорганізми, їх структурні компоненти, метаболіти і речовини іншого призначення), які надають при звичайному способі  введення (через стравохід) сприятливі ефекти на фізіологічні і біохімічні реакції організму людини через оптимізацію його мікробіологічного статусу (функціонування нормальної мікрофлори людини).

Ефективність пробіотика залежить від його складу, а також від стану мікробної екології людини, яка пов’язана з індивідуальними особливостями людини (статтю, віком), умовами проживання і іншими факторами.

Основні групи пробіотиків:

  •  препарати і БАД до їжі, які містять живі мікроорганізми (монокультури чи їх комплекси);
  •  препарати і БАД до їжі, які містять структурні компоненти мікроорганізмів – представників нормальної мікрофлори чи їх метаболіти;
  •  препарати і БАД до їжі мікробного чи іншого походження, які стимулюють ріст і активність біфідобактерій і лактобацил – представників нормальної мікрофлори;
  •  препарати і БАД до їжі, які представляють собою комплекс живих мікроорганізмів, їх структурних компонентів і метаболітів в різноманітних сочетаніях, а також з’єднань, які стимулюють ріст представників нормальної мікрофлори;
  •  препарати і БАД до їжі на основі генно – інженерних штамів мікроорганізмів, їх структурних компонентів і метаболітів з заданими характеристиками.

Вимоги до мікроорганізмів, які використовуються в якості пробіотиків:

  •  позитивний вплив на організм людини, що підтверджене лабораторними дослідженнями і клінічними випробуваннями;
  •  наявність колонізаційного потенціалу (стійкість до низьких рН, жовчним кислотам, антимікробним субстанціям) в травному тракті;
  •  наявність стабільних характеристик клінічної і технологічної ефективності;
  •  наявність чіткого фізіолого – біохімічного і генетичного маркування
  •  сумісництво з іншими мікроорганізмами, які присутні в шлунково – кишковому тракті;
  •  стійкість до антимікробних засобів, які містяться в просвіті кишечнику;
  •  мінімальна здатність транс локації з просвіту травного тракту в внутрішнє середовище організму при введенні в великій кількості;
  •  висока швидкість росту;
  •  відсутність побічних ефектів при тривалому використанні.

Позитивна дія пробіотиків на організм людини повинна бути підтверджена лабораторними дослідженнями і клінічними випробуваннями.

Пребіотики – функціональні харчові інгредієнти в вигляді речовини чи комплексу речовин, які забезпечують при систематичному споживанні  складі харчових продуктів оптимізацію мікро екологічного статусу організму людини за рахунок вибіркової стимуляції росту і/чи біологічної активності нормальної мікрофлори травного тракту.

Основними видами пребіотиків являються ди – і трисахариди, оліго – і полісахариди, багатоатомні спирти, амінокислоти і пептиди, ферменти, органічні низькомолекулярні і ненасичені вищі жирні кислоти, антиоксиданти, рослинні і мікробні екстракти і ін.

Синбіотики – функціональні харчові інгредієнти, які представляють собою комбінації  пробіотиків і пребіотиків, які надають синергічний ефект на фізіологічні функції і метаболічні реакції організму людини.

3. Порядок гігієнічної експертизи БАД.

Проведення гігієнічної експертизи і реєстрації біологічно активних добавок до їжі здійснюється спеціальними уповноваженими організаціями у відповідності по порядку, який встановлений Міністерством Охорони Здоров'я України.

Гігієнічна експертиза і реєстрація біологічно активних добавок до їжі включає в себе наступні процедури:

  •  первинну експертну оцінку документів і матеріалів, які характеризують певну продукцію;
  •  визначення потреби у проведенні необхідних досліджень;
  •  проведення комплексу необхідних санітарно – хімічних, санітарно – мікробіологічних і інших видів досліджень;
  •  експериментальні дослідження токсикологічних, фізіологічних і метаболічних ефектів, які підтверджують заявлений профіль БАД;
  •  клінічну оцінку ефективності;
  •  комплексну експертну оцінку результатів з урахуванням отриманих в ході досліджень даних;
  •  оформлення реєстраційного посвідчення на біологічно активну добавку до їжі, присвоєння номера, включення в реєстр.

Біологічно активні добавки до їжі, які призначені для дітей, мають наступні обмеження:

  •  БАД для дітей перших трьох років життя не повинен містити ароматизатори, консерванти і стабілізатори.
  •  БАД для дітей можуть включати тільки біологічно активні з’єднання , які дозволені для використання дітьми відповідного віку.

При експертній оцінці рецептур продуктів, які містять нутрицевтики – джерела вітамінів, поліненасичених кислот, макро – і мікроелементів, харчових волокон і інших харчових речовин, - висновок про можливу їх ефективність може будуватися на основі загальновідомих літературних даних і облік рекомендованих доз компонентів нутріцевтика в порівнянні з фізіологічною добовою потребою в них здорової людини без додаткової оцінки їх ефективності в експерименті чи клінічних випробуваннях.

Етикетка маркується лише тими величинами, значення яких перевищують 5% (вітаміни і макро – і мікроелементи) чи 2% (інші харчові речовини і енергія).

Реклама БАД в засобах масової інформації повинна відбуватися у відповідності з наступними умовами:

  •  реклама не повинна суперечити матеріалам, погодженим при реєстрації БАД;
  •  не допускається реклама БАД, які не пройшли Державну реєстрацію Міністерством Здоров'я Охорони України;
  •  не допускається реклама БАД як унікального, найбільш ефективного і безпечного в плані побічних ефектів середовища;
  •  реклама не повинна вводити в оману споживача відносно складу БАД до їжі і її ефективності;
  •  не допустимо в рекламі складати враження, що природне походження сировини, яке використовується  в складі БАД, є гарантією її безпеки;
  •  реклама БАД не повинна підривати віру споживача в ефективність інших засобів при профілактиці і допоміжної терапії;
  •  Реклама БАД не повинна утворювати враження про непотрібність участі лікаря при застосуванні БАД, в особливості БАД парафармацевтичної групи.

Література:

1 Нечаєв А.П, Кочеткова А.А., Зайцев А.Н. Пищевые добавки. – М.: Колос, 2011. – 256 с.

2. Булдаков А. Пищевые добавки. Справочник. – М.: Дели, 2011.

3. Пилот Т.Л., Иванов А.А. Биологически активные добавки к пище (теория, производство, применение). – М.: Аввалон, 2012.

4. Гигиенические требования по применению пищевых добавок. СанПин 2.3.2 1293-03-Москва, Минздрав России. 2013 г.

5. Мартинчук А.Н., Маев И.В., Петухов А.В. Питание человека (Основы нутрициологии). Под ред. проф. А.Н. Маринчика – М.: ГОУВУНМЦ МЗ РФ, 2012. – 572 с.

 



 

Другие похожие работы, которые могут вас заинтересовать.
13517. Харчові добавки, які уповільнюють мікробне та окислювальне псування харчової сировини та готових продуктів. Технологічні харчові добавки 32.35 KB
  Загальні підходи до підбору та застосування харчових добавок. Наряду з мікробіологічними і окислювальними процесами при зберіганні харчових продуктів змінюється їх консистенція вологість висихання багато продуктів злежуються і утворюють грудки а у збитих продуктах відбувається зсідання піни тому наряду з мікробіологічною і окислювальною порчею відбувається погіршення фізико –хімічних властивостей зміна смаку і аромату готових продуктів тобто втрачається їх харчова цінність. Спектр антимікробної дії відповідно консервантів...
4685. Пищевые добавки и их влияние на здоровье. Гигиенические требования к пищевым добавкам 42.48 KB
  Совершенствование технологии подготовки и переработки пищевого сырья, изготовления, фасовки, транспортировки и хранения продуктов питания. Применяемые при этом добавки не должны маскировать последствий использования некачественного или испорченного сырья, или проведения технологических операций в антисанитарных условиях
13518. Харчові добавки, які змінюють структуру і фізико – хімічні властивості продуктів харчування 19.08 KB
  Загальні відомості про добавки які змінюють структуру і фізико – хімічні властивості харчових продуктів. Основні групи харчових ПАВ. Функції емульгаторів в харчових системах. Загальні відомості про добавки які змінюють структуру і фізико – хімічні властивості харчових продуктів.
11994. Октаноповышающие и стабилизирующие оксигенатные добавки к бензинам, получаемые на основе полиолов из возобновляемого сырья 20.02 KB
  Разработаны октаноповышающие добавки которые могут быть использованы как для повышения детонационной стойкости так и улучшения фазовой стабильности композиций автомобильных бензинов. Предлагаемые добавки представляют собой композицию включающую циклические кетали 13диоксоланы или их смеси получаемые при взаимодействии гликолей глицерина этиленгликоля с карбонильными соединениями ацетон метилэтилкетон циклогексанон и др. Предлагаемые добавки обеспечивают фазовую стабильность получаемых топливных композиций при низких температурах...
13539. Гігієнічна регламентація застосування харчових добавок в продуктах харчування. Харчові добавки, що покращують зовнішній вигляд молочних та інших продуктів 31.56 KB
  Харчові добавки які являються сторонніми речовинами які спеціально вносяться в ході технологічного потоку піддаються гігієнічні експертизі – комплексу досліджень які вказують їх безпеку для здоровя людини. Необхідно також враховувати комбіновану дію декількох речовин які вводяться комплексні харчові добавки їх взаємозв’язок з макро – і мікроінгредієнтами їжі явище антагонізму одна із речовин послаблює дію іншої і синергізму – ефект впливу що перевищує суму ефектів дії кожного з речовин які вводяться окремо. Тому безшкідливість...
© "REFLEADER" http://refleader.ru/
Все права на сайт и размещенные работы
защищены законом об авторском праве.