Ринок цінних паперів

Ринок цінних паперів як складова частина інфраструктури ринкової економіки. Законодавче регулювання ринку цінних паперів. актуальність теми полягає важливості розвитку та вдосконалення ринку цінних паперів задля збільшення частки капітальних вкладень у валовому національному продукті залучення вітчизняного й іноземного капіталу в економіку збалансованості попиту та пропозиції капіталу та ін.

2014-11-04

50.13 KB

1 чел.


Поделитесь работой в социальных сетях

Если эта работа Вам не подошла внизу страницы есть список похожих работ. Так же Вы можете воспользоваться кнопкой поиск


РЕФЕРАТ

з дисципліни «Економічна теорія»

Тема: «Ринок цінних паперів»

КИЇВ – 2014

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….....3

Розділ I. Ринок цінних паперів як складова частина інфраструктури ринкової економіки ………………………………………………………………………….....5

Розділ II. Організації фондової біржі і біржові операції..…………………...…...13

Розділ III. Законодавче регулювання  ринку цінних паперів …………………...22

Висновки …………………………………………………………………………....25

Список використаної літератури…………………………………………....…...27

 

вступ

Актуальність теми. актуальність теми полягає важливості розвитку та вдосконалення ринку цінних паперів задля збільшення частки капітальних вкладень у валовому національному продукті, залучення вітчизняного й іноземного капіталу в економіку, збалансованості попиту та пропозиції капіталу та ін.

Подальший розвиток та удосконалення національного фондового ринку вимагають, з одного боку, максимального наближення до принципових засад функціонування розвинених ринків, але, з іншого боку, врахування умов формування такого ринку та специфіки завдань, що постають перед країнами з перехідною економікою.

Мета роботи: дослідити ринок цінних паперів.

Для досягнення даної мети слід виконати наступні завдання:

– проаналізувати ринок цінних паперів як складову частину інфраструк-

тури ринкової економіки;

– розглянути організації фондової біржі і біржові операції;

– дослідити законодавче регулювання  ринку цінних паперів.

Об’єкт : фінансовий ринок економіки.

Предмет: дослідження ринку цінних паперів, його сутності та видів.

РОЗДІЛ I

Ринок цінних паперів як складова частина інфраструктури ринкової економіки

Інфраструктура фінансового ринку — це складова фінансової діяльності ринкової економіки, яка створюється для обслуговування фінансового ринку і забезпечення його нормального функціонування. Виникненню фінансового ринку має передувати формування необхідної інфраструктури, яка містить, зокрема, фондові та валютні біржі, брокерські компанії, комерційні банки, інвестиційні та інноваційні фонди.

Охарактеризуємо конкретніше зміст діяльності кожного утворення.

Фондова біржа — це установа фінансового типу, основним завданням якої є зосередження в одному місці попиту і пропозиції цінних паперів та інших видів фінансових ресурсів; це форма ринку, на якому здійснюється купівля-продаж цінних паперів. Цим досягається, з одного боку, встановлення цін, курсу цінних паперів і виявлення потреб у фінансових ресурсах, а з іншого — вигідне інвестування, вкладення вільних коштів.На фондовій біржі мобілізуються і концентруються тимчасово вільні грошові нагромадження та заощадження через продаж цінних паперів, а також здійснюється кредитування і фінансування державного і приватного секторів через купівлю цінних паперів. Біржа регулює процес переливання фінансових ресурсів і капіталів. Концентрація операцій з цінними паперами на біржі дає можливість встановити на них такі ціни, які відображають рівень попиту і пропозиції.Фондові біржі відіграють особливу роль і розвиваються в усьому світі завдяки інтенсивному створенню акціонерних підприємств. Офіційна фондова біржа в ринковій економіці може існувати як приватне акціонерне підприємство (США, Великобританія) або як державна організація (Франція).

На фондових біржах продаються і купуються акції та облігації акціонерних компаній, а також облігації державних позик. При цьому операції здійснюються як з раніше випущеними цінними паперами, так і з тими, емісія котрих щойно завершена, за умови, що вони зареєстровані на біржі.

Фондова біржа має статут, який визначає порядок управління, склад членів, умови їх приймання і структуру біржових органів. Біржовий комітет (рада керуючих) створює спеціальну комісію, яка вирішує питання про допуск нових цінних паперів до котирування. Умови одержання права котирування дуже жорсткі, але вигоди реєстрації на біржі великі. По-перше, ставши членом фондової біржі, корпорація розширює коло своїх акціонерів, одержуючи доступ до ресурсів найавторитетніших і най-впливовіших інвесторів. По-друге, підвищується престиж фірми, яка потрапляє у фокус уваги економічної преси і біржових зведень. Це забезпечує підвищення курсу її акцій, адже факт реєстрації можливий тільки після серії експертних перевірок на фінансову надійність і кредитоспроможність.

Таким чином: інфраструктура фінансового ринку — це складова фінансової діяльності ринкової економіки, яка створюється для обслуговування фінансового ринку і забезпечення його нормального функціонування. Виникненню фінансового ринку має передувати формування необхідної інфраструктури, яка містить, зокрема, фондові та валютні біржі, брокерські компанії, комерційні банки, інвестиційні та інноваційні фонди.

Приватизація і акціонування приватної власності, розвиток підприємництва і кредитних інститутів приводять до поглибленого розвитку грошових і кредитних відносин. З'являється особливий сектор господарювання, який пов'язаний з оборотом цінних паперів - фінансовий ринок. Фінансовий ринок вимагає не тільки правового регулювання обороту цінних паперів, але і виникнення організації, яка б забезпечувала це й оборот.

Такою організацією є фондова біржа. Фондова біржа - це організований і регулярно функціонуючий ринок для купівлі-продажу цінних паперів, обов'язковий елемент регулювання ринку цінних паперів. Фінансовий ринок умовно можна розділити на дві частини: ринок банківських позик і ринок цінних паперів. Ринок цінних паперів доповнює систему банківського кредиту і взаємодіє з нею. Комерційний банк рідко видає позики на довгий термін (більше року). Цінні папері надають можливість отримати гроші на довгий період - на десятиріччя (облігації) або в безстрокове користування -акції. Завдання РЦП полягаєв тому, щоб забезпечити більш повне і швидке переливання заощаджень по ціні, яка влаштовує обидві сторони. Для цього потрібні біржі і діючі на РЦП посередники. Біржа – це організований РЦП, який функціонує на основі офіційно зареєстрованих правил ведення торгівлі, де угода про розміщення і купівлю-продаж цінних паперів здійснюється обмеженим числом біржових посередників. Емітентами (організаціями або підприємствами, які випускають в оборот гроші або цінні папери) на ринку цінних паперів виступають приватні національні, державні національні, приватні і державні іноземні організації. Всі цінні папери, які обертаються на ринку, можна розділити на три групи: акції, облігації і спеціальні цінні папери. Що стосується інвестицій і стабільності приливу прибутку, найбільш які ними вважаються державні облігації, особливо короткострокові ощадні векселі. Потім йдуть приватні облігації і акції великих компаній, які регулярно платять дивіденди. Розглядаючи сучасну інститутну структуру РЦП, потрібно виділити чотири категорії учасників операцій: комерційні банки, інвестиційні банки, біржові фірми і кредитно-фінансові організації, які об'єднані під назвою "інституційні інвестори" (страхові компанії, пенсійні і інвестиційні фонди). Розділення обов'язків між основними группами учасників ринку. У залежності від значення, яке має РЦП в економіці, його можна поділити на два види: первинний і повторний.

 Первинний - це ринок, на якому розміщуються уперше випущені папери. Саме тут здійснюється мобілізація грошових коштів акціонерними товариствами і позика їх державою. Первинний ринок включає інвестиційні і комерційні банки,через які акціонерні товариства і держава здійснюють розміщення своїх паперів. Повторний ринок - це ринок, на котрому продаються і купуються випущені раніше цінні папери. Тут відбувається зміна власників цих паперів. Цей ринок, в свою чергу, ділиться на централізований ідецентралізований. Формою центарлізованого РЦП є фондова біржа, на якійпостійно обертаються цінні папери, але не все, а тільки ті, які допущені до обороту біржовими комітетами.

 Децентралізований - це ринок, на якому обертаються як допущені, так і недопущені до обороту на фондових біржах цінні папери. Цей ринок складається із значного числа брокерсько-дилерських фірм, які підтримують між собою зв'язки задопомогою телефонно-телеграфних мереж і пошти. До них відносяться комерційні банки, оскільки багато хто з них займається аналогічними операціями з цінними паперами. Для сучасних РЦП характерним укладаються поза біржею, і це складає позабіржовий оборот. Отже, сучасний РЦП складається з біржового обороту із зареєстрованими і не зареєстрованими на біржі цінними паперами, а також позабіржового обороту. Поза біржовий і біржовий ринки в деякій мірі протистоять один одному,до того ж взаємно доповнюючи один одного. Ця суперечність виникає тому,що виконуючи загальну функцію торгівлі і обороту цінних паперів, вони керуються специфічними методами їх відбору і реалізації.

Позабіржовий оборот, як правило, охоплює тільки нові випуски цінних паперів і головним чином розміщує облігації торгово-промислових корпорацій. Навпаки, на біржі котируються старі випуски цінних паперів і в основному акції торгово-промислових корпорацій. Якщо через позабіржовий оборот здійснюється в основному фінансування промислового процесу, то на біржі за допомогою скупки акцій здійснюється контроль над корпораціями і фірмами, йде формування контролю і його перерозподілу між різними фінансовими групами. Біржа здійснює також значну частину фінансування, в основному через дрібного і середнього вкладника.

 Отже, фондова біржа - це організований і регулярно функціонуючий ринок для купівлі-продажу цінних паперів, обов'язковий елемент регулювання ринку цінних паперів. Фінансовий ринок умовно можна розділити на дві частини: ринок банківських позик і ринок цінних паперів. Ринок цінних паперів доповнює систему банківського кредиту і взаємодіє з нею. Комерційний банк рідко видає позики на довгий термін (більше року). Цінні папері надають можливість отримати гроші на довгий період на десятиріччя (облігації) або в безстрокове користування акції.

 Існують різні види фондових цінностей: цінні папери з фіксованим прибутком; акції - свідчення про участь в капіталі. Є також їх змішані форми. Цінні папери, будучи реальним капіталом, не мають ніякої реальної вартості, їх ціна або курс визначається згідно з прибутками у вигляді дивідендів по акціях або процента по облігаціях, а також позикового процента. Біржовий курс цінних паперів піддається коливанню і в кожний момент залежить від співвідношення між пропозицією цих паперів і попитом на них. Через фондову біржу здійснюється розміщення акцій, облігацій, яке йде переважно великими банками. Цінні папери з фіксованим прибутком - це боргові зобов'язання, в яких емітент зобов'язується виконати відповідні дії. Як правило, це оборотна виплата грошової суми і процентної винагороди. Існують такі різновиди цінних паперів з фіксованим прибутком: - державна позика - позика уряду на створення спеціальних фондів; комунальна позика - для збалансування державних фінансів місцевих органів управління;- комунальні облігації і заставні листи - іппотечні банки дають довгострокові кредити під заставу земельних дільниць або під боргове зобов'язання товариств; - промислова облігація - боргові зобов'язання з фіксованим прибутком промислової компанії.

 Дещо подібні до промислових облігацій боргові зобов'язання і опціонні позики. Це перехідні до акцій форми цінних паперів з фіксованим прибутком (їх купівля пов'язана з можливістю придбати в майбутньому акції). Опціонні позики і конверсійні зобов'язання, як і промислові облігації, котируються на біржі, їх курс публікується щодня. Вексель - це цінний папір, який засвідчить зобов'язання векселедавця. Існують простий і перевідний векселі. Кожний з них має відповідні реквізити.

 Порядок купівлі і продаж векселів визначається Кабінетом міністрів. Акції - це номерні цінні папери, документи, які затверджують членство в акціонерному товаристві і дають право на отримання дивідендів. Емісія акцій на пред'явника у всіх країнах обмежена. Як правило, акції зберігаються у брокерів або в інших спеціалізованих конторах. Власник має тільки свідчення про кількість акцій. Відрізняють звичайні і привілейовані акції. Звичайні акції дають своєму власнику право на один голос на зборах акціонерів. Крім цього,власник звичайної акції має право на отримання частки чистого прибутку, яка розподіляється у вигляді дивідендів. При ліквідації акціонерного товариства його претензія на власність є останньою. Він отримує те, що залишається після оплати боргів і розрахунків з привілейованими акціонерами.

  Привілейовані акції дають власнику право переважного володіння прибутком і власністю акціонерного товариства, іноді гарантують фіксований прибуток (в тому випадку, якщо товариство отримало чистий прибуток), а також особливі права при голосуванні (декілька голосів, право на участь в прийнятті відповідних рішень на зборах акціонерів).

  Найбільш поширені привілейовані акції з фіксованим прибутком, але без права голосу. Виплата дивідендів по цих акціях не обов'язкова для акціонерного товариства. Їх затримка або невиплата не веде до банкрутства. Емісія привілейованих акцій обмежується законом.

  Інвестиційний сертифікат - це частина в спеціальному фонді цінних паперів (інвестиційному фонді), яким керує інвестиційна компанія. Інвестиційний фонд може бути складений за різними принципами: може включати тільки акції великих компаній або тільки облігації. Основною метою формування такого фонду є мінімізація курсових дивідендів і відповідно процентних ризиків на основі широкої диференціації внесків і виплат власникам інвестиційних сертифікатів максимальних прибутків. У сфері діяльності сучасних фондових бірж з'являється ряд нових цінних паперів, причиною чого в основному є необхідність удосконалення організаційної структури фондових ринків. До цих нових цінних паперів відносяться конвертовані акції і облігації, ф'ючерси, опціони. Ф'ючерси - це стандартні строкові контракти, укладені між продавцем (емітентом) і покупцем на здійснення купівлі-продажу відповідного цінного паперу по зазделегідь зафіксованій ціні. Опціони відрізняються від ф'ючерсів тим, що вони передбачають право, а не зобов'язання проведення тієї або іншої операції, якою керується покупець опціону. Він обмежує вплив на свої активи і пасиви негативного зрушення ринкових показників сумою, сплаченою за контракт.

Одним з різновидів опціонів є варанти, які дають їх власнику право на придбання відповідних фондових цінностей. Їх відрізняє від опціонів більш довгий термін, а також факт, що опціон, природно, випускається на існуючий актив. У останні роки варанти все частіше випускаються з облігаціями, що зробило останні більш привабливими в очах інвесторів. Купуючи облігацію, власник, фактично, видає кредит, який повинен принести прибуток, достатній для сплати процентів і дивідендів. Конвертовані облігації відрізняються від облігацій з варантами тим, що їх власник не може продати право отримання акції по фіксованій ціні на ринку окремо від облігації.

Таким чином, існують різні види фондових цінностей: цінні папери з фіксованим прибутком; акції - свідчення про участь в капіталі. Є також їх змішані форми. Цінні папери, будучи реальним капіталом, не мають ніякої реальної вартості, їх ціна або курс визначається згідно з прибутками у вигляді дивідендів по акціях або процента по облігаціях, а також позикового процента. Біржовий курс цінних паперів піддається коливанню і в кожний момент залежить від співвідношення між пропозицією цих паперів і попитом на них. Через фондову біржу здійснюється розміщення акцій, облігацій, яке йде переважно великими банками. Цінні папери з фіксованим прибутком - це боргові зобов'язання, в яких емітент зобов'язується виконати відповідні дії. Як правило, це оборотна виплата грошової суми і процентної винагороди. Існують такі різновиди цінних паперів з фіксованим прибутком: - державна позика - позика уряду на створення спеціальних фондів; комунальна позика - для збалансування державних фінансів місцевих органів управління;- комунальні облігації і заставні листи - іппотечні банки дають довгострокові кредити під заставу земельних дільниць або під боргове зобов'язання товариств; - промислова облігація - боргові зобов'язання з фіксованим прибутком промислової компанії.

Розділ II.

Організації фондової біржі і біржові операції

 

 Фондова біржа являє собою певним чином організований ринок, на якому власники цінних паперів здійснюють через членів біржі, виступаючих як посередники, операції купівлі-продажу. Контингент членів біржі складається з індивідуальних торговців цінними паперами і кредитно- фінансових інститутів.

Коло паперів, з якими проводяться операції, обмежене. Щоб попасти в число компаній, папери яких допущені до біржової торгівлі (іншими словами, щоб бути прийнятою до котирування), компанія повинна задовольняти виробленим членами біржі вимогам відносно об'ємів продажу, розмірів прибутку, що отримується, числа акціонерів, ринкової вартості акцій, періодичності і характеру звітності і т.д. Члени біржі або державний орган, контролюючий їх діяльність, встановлює правила ведення біржових операцій; режим, регулюючий допуск до котирування.

Разом з порядком проведення операцій вони утворять серцевину біржі як механізму, обслуговуючого обіг цінних паперів. Фондова біржа - це передусім місце, де знаходять один одного продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом і пропозицією на них, а сам процес купівлі-продажу регламентується правилами і нормами, тобто це певним чином організований ринок цінних паперів.

Як товар на цьому ринку виступають цінні папери - акції, облігації і т.п., а як ціни цих товарів - курси цих паперів. Встає питання: як погодяться між собою поняття ринок і біржа, біржа і аукціон? Загальне у біржі з ринком - встановлення цін товарів в залежності від попиту і пропозиції на них. Але, на відміну від ринку, на біржі можуть продаватися не всі товари, а тільки допущені на неї; це з одного боку,

а з іншого - способи купівлі-продажу на біржі значно різноманітніші, ніж на ринку, правда, більш регламентовані. Що стосується аукціону, то про нього на біржі нагадує спосіб призначення ціни - її викрикують. У вік електроніки така система може здатися лише даниною традиції, але, на думку біржовиків, вона виконує ряд корисних функцій - створює необхідну ринкову атмосферу, забезпечує публічність торгів. При однаковій ціні на товари, що пропонуються, вони істануться тому, хто голосніше викрикнув ціну, тому "голосові дані" на біржі, як і а аукціоні, мають чимале значення але, на відміну від аукціону, ціни на товари на біржах не тільки ростуть по відношенню до стартових, але і падають.

  Таким чином, біржа має в своїх характеристиках як властивості історичних попередників, (таких як ринки, ярмарки, аукціони), так і власну специфіку. Значення фондової біржі для ринкової економіки виходить за рамки організованого ринку цінних паперів. Фондові біржі зробили переворот в проблемі ліквідності капіталу. "Диво" полягало в тому, що для інвестора практично стиралися відмінності між довгостроковими і короткостроковими вкладеннями коштів. Цілком реальні у часі побоювання омертвити капітал стримували підприємницький запал. Але по мірі розвитку операцій на фондових біржах склалася ситуація, коли для кожного окремого акціонера інвестиції (інвестований в акції капітал) мають майже такий же ліквідний характер, як готівка, оскільки акції в будь-який момент можуть бути продані на біржі.

Біржі можуть бути встановлені державою як суспільні заклади. У Франції, Італії і ряді інших країн фондові біржі вважаються суспільними установами. Це, правда, виражається лише в тому, що держава надає приміщення дл біржових операцій. Біржовики вважаються представниками держави, але діють як приватні підприємці, за свій рахунок. Біржі можуть бути встановлені і на принципах приватного підприємництва, наприклад, як акціонерне товариство. Така організація бірж характерна для Англії, США.

В Україні прийнятий і діє ряд нормативних актів, що заклали основу для функціонування цінних паперів. Одним з головних нормативних актів, регулюючих взаємовідносини між всіма учасниками, є Закон України " Про цінні папери і фондову біржу". Згідно з цим Законом фондова біржа створюється лише як акціонерне товариство. Її фундаторами можуть бути лише торговці цінними паперами і їх повинне бути не менше за 20. Фундатори повинні внести в статутній фонд біржі певну суму.

Акціонерами фондової біржі в нашій країні можуть стати як підприємці, великі банки, так і будь-який громадянин, що вклав свої заощадження в акції.

Фондова біржа України засновується на неприбуткових основах і повинна діяти на принципах ліквідності, тобто вільного перетворення цінних паперів в гроші без фінансових втрат для власника, стабільності ринку, широкої гласності і довір'я. Це дозволить їй виконувати роль залучення грошових сум для інвестицій у виробничу і соціальну сфери; перерозподілу капіталів між різними галузями і підприємствами; централізації капіталів, стабілізації заощаджень представників різних верств населення, створення умов для розвитку в країні підприємницької діяльності.

 Організацію українського ринку цінних паперів і створення необхідних умов для його функціонування прийняла на себе Українська фондова біржа (УФБ). Серед її акціонерів (усього їх біля 30) такі великі республіканські банки, як Укрінбанк, Агропромбанк, Укрсоцбанк, Агропромбанк "Україна", Ощадний банк України, регіональні банки в Одесі, Дніпропетровську, Харкові, Донецьку, Ужгороді, Криму.

Виходячи з важливості регулюючої ролі фондової біржі в економічному житті країни встановлено, що вона є суб'єктом особливої державної реєстрації. Її реєструє Кабінет Міністрів України, тоді як товарну - виконком місцевої Ради (як і всіх суб'єктів підприємницької діяльності на загальних основах). Особливістю державного регулювання роботи біржі є те, що міністерство Фінансів призначає своїх представників, уповноважених стежити за дотриманням положень статуту і правил фондової біржі і що мають право брати участь в роботі її керівних органів. Така практика має місце в країнах з розвиненою економікою. Наприклад, в Англії, США функціонують державні комісії з нагляду за фондовими біржами. Уряд збирається йти на визнання правоприємства відносно цінних паперів і здійснювати компенсацію втрат від їх знецінення.

 Закон передбачає також особливі умови припинення діяльності фондової біржі. Одною з них є виникнення ситуації, коли в біржі залишається 10 членів і протягом 6 місяців в її склад не будуть прийняті нові члени. Таким чином законодавець намагається не допустити виникнення монополістів в сфері фондового ринку.

На УФБ відповідно до чинного законодавства можуть випускатися і знаходитися в обізі як державні, так і недержавні цінні папери, укладатися касові угоди і угоди на терміни. Перші торги на УФБ сталися 6 лютого 1992 р. На даний час, крім основної біржі, функціонують 25 її філіалів по всій Україні. 13 грудня 1993 р. відбулися перші електронні торги.

Практика функціонування фондового ринку показує, що ринок недержавних цінних паперів розвивається більш високими темпами. На 1 липня 1993 р. в Україні були зареєстровані 218 недержавних емітентів, якими було випущено цінних паперів на загальну суму 41,1 млрд. крб. Більшість цих цінних паперів - акції. Їх випущено на суму 40,9 млрд. крб., а облігацій - тільки на 2,2 млрд. крб. В цей же час помітна тенденція зростання обсягів угод по реалізації кредитних ресурсів в порівнянні з продажем акцій і інших цінних паперів. На біржі проводяться і такі операції, як реалізація експортних квот, валютні торги і т.д. Це говорить про те, що біржа знаходиться на "голодному пайку" (в країні не створений ринок цінних паперів на первинному рівні), немає товару фондової біржі - цінних паперів, а жити всім, хто там працює, треба.

Отже, фондова біржа являє собою певним чином організований ринок, на якому власники цінних паперів здійснюють через членів біржі, виступаючих як посередники, операції купівлі-продажу. Контингент членів біржі складається з індивідуальних торговців цінними паперами і кредитно- фінансових інститутів.

Коло паперів, з якими проводяться операції, обмежене. Щоб попасти в число компаній, папери яких допущені до біржової торгівлі (іншими словами, щоб бути прийнятою до котирування), компанія повинна задовольняти виробленим членами біржі вимогам відносно об'ємів продажу, розмірів прибутку, що отримується, числа акціонерів, ринкової вартості акцій, періодичності і характеру звітності і т.д. Члени біржі або державний орган, контролюючий їх діяльність, встановлює правила ведення біржових операцій; режим, регулюючий допуск до котирування.

2.1Управління біржею

Загальне керівництво діяльністю біржі здійснює рада директорів. У своїй діяльності вона керується статутом біржі, в якому визначаються порядок правління біржею, склад її членів, умови їх прийому, порядок освіти і функції біржових органів.

 Для повсякденного керівництва біржею і її адміністративним апаратом рада призначає президента і віце-президента. Крім того, нагляд за всіма сторонами діяльності біржі здійснюють комітети, утворені її членами, наприклад, аудиторський, бюджетний, по системах (комп'ютери), біржових індексах, опціонах.

Комітет по прийому членів розглядає заявки на прийняття в члени біржі. Комітет по арбітражу заслуховує, дозсліджує і регулює спори, виникаючі між членами біржі, а також членами і їх клієнтами. Число і склад комітетів міняються від біржі до біржі, але ряд з них обов'язковий. Це комітет або комісія з лістингу, котрі розглядають заявки на включення акцій в біржовий список; комітет по процедурах торгового залу, який спільно з адміністрацією визначає режим торгівлі (торгові сесії) і стежить за дотриманням інструкцій по діяльності в торговому залі, а також в інших випадках.

Біржі - це, як правило, не комерційні структури, тобто безприбуткові і тому звільнені від сплати корпоративного прибуткового податку. Для покриття витрат по організації біржової торгівлі біржа стягує з учасників цієї торгівлі ряд податків і платежів. Це податок на операцію, укладену в торговому залі; плата компаній за включення їх акцій в біржовий список; щорічні внески нових членів і т.п. Ці внески і складають основні статті прибутку біржі.

Біржа забезпечує концентрацію попиту і пропозиції, але вона фізично не в змозі вмістити всіх, хто хотів би продати або купити ці папери. Ті, хто бере на себе функцію проведення біржових операцій, стають посередниками. Діяти вони можуть як на біржі, так і поза нею, оскільки далеко не всі папери котируються на біржах. На позабіржовому ринку формується коло посередників, на яких фактично покладається функція концентрації попиту і пропозиції. Просторово посередники роз'єднані, але вони пов'язані між собою і утворюють єдине ціле, постійно вступаючи в контакт один з одним.

Таким чином, біржі - це, як правило, не комерційні структури, тобто безприбуткові і тому звільнені від сплати корпоративного прибуткового податку. Для покриття витрат по організації біржової торгівлі біржа стягує з учасників цієї торгівлі ряд податків і платежів. Це податок на операцію, укладену в торговому залі; плата компаній за включення їх акцій в біржовий список; щорічні внески нових членів і т.п. Ці внески і складають основні статті прибутку біржі.

2.2Біржова торгівля облігаціями

  На розвинених фондових ринках біржова торгівля облігаціями, як правило, невелика за об'ємом. Сучасні біржі виконують для облігацій головним чином представницькі функції - норми, що встановлюються державою для інвестиційних операцій інституційних інвесторів, забороняють багато кому з них купувати облігації, які не котируються на якій-небудь з фондових бірж. Оскільки зараз важко знайти емітента, що не розраховує на купівлю його облігацій інституційними інвесторами, зовсім не дивно, що абсолютна більшість емітентів справно йде на біржу з проханням прийняти облігації до котирування.

Здавалося б, раз уже облігації котируються на біржі, то і операції з ними доцільно провести в торговому залі. Адже в свій час біржова торгівля цінними паперами починалася саме з облігацій.Результат операцій на біржі здається тим більше виправданим, якщо в торгівлі облігаціями беруть участь найбільш активні фірми, що входять в число найбільш великих і впливових членів біржі.

І все ж операції з облігаціями здійснюються головним чином у позабіржовому обороті. Головна причина полягає в тому, що динаміка ринкових цін облігацій більш передбачувана, менш схильна до сильних і раптових коливань, чим у разі акцій. Чим нестійкіший курс біржового товару, тим сильніше виявляється у біржовиків "стадний інстинкт", тим більш охоче збиваються вони в біржовий натовп, що втілює концентрацію попиту і пропозиції. Якщо і далі використати образ біржового натовпу, то з його допомогою можна проілюструвати другу властивість біржової торгівлі - здатність переробляти великий потік доручень на купівлю- продаж цінних аперів. Дійсно, в біржовому натовпі замовлення на проведення операцій швидко розчиняються, взаємодія зацікавлених сторін протікає динамічно, сама атмосфера сприяє висновку операцій, і тому біржовий натовп здатний пропустити через себе безліч операцій.

Торговий зал біржі - місце збору біржового натовпу. Для торгівлі облігаціями обидві властивості таких зборі концентрувати попит і пропозицію і переробляти великий потік операцій не потрібні. По-перше, внаслідок характеру облігацій як біржового товару завдання встановлення їх ринкової ціни можуть брати на себе дилери, що досить добре уявляють собі співвідношення попиту і пропозиції. Поринати в біржовий натовп необхідності немає. По-друге, темп торгівлі облігаціями неспішний, його не порівняти з виром акцій. Облігації набагато рідше за акції переходять з рук в руки.

2.3Принципи діяльності фондової біржі

Біржа будує свою діяльність на наступальних принципах:

а) особисте довір'я між брокером і клієнтом – наприклад, операції на біржі укладаються усно і оформляються юридично заднім числом;

б) гласність – публікуються відомості про всі операції і дані, що надаються емітентом по угоді з біржею про внесення акцій в біржовий список, незалежно від активності емітента;

в) жорстке регулювання адміністрацією біржі і аудиторами діяльності ділерський фірм шляхом встановлення правил торгівлі і обліку.

Кожний крок брокерської фірми від подачі заявки на придбання місця на біржі до здійснення позабіржових операцій обставлений масою норм, що пишуться і що не пишуться, що виробляються адміністрацією і її комітетами з метою забезпечення ліквідності.

Внаслідок забезпечення перерахованих принципів формується середовище, яке спонукає продавати і купувати цінні папери на біржі. Це такі переваги, як: по-перше, можливості кращого доступу до кредиту для купівлі цінних паперів (банк більш охоче його дає, якщо досягнута домовленість про реалізацію цінних паперів через біржу); по-друге, чудовий огляд стану ринку цінних паперів, більш точна оцінка можливостей тих або інших акцій і т.д.

Необхідно чітко розуміти, що виникнення повноцінної фондової біржі вимагає забезпечення ряду важливих умов по формуванню відповідного ринкового середовища. Іншими словами, для того, щоб запустити механізм фондової біржі необхідно заздалегідь: по-перше, прикласти зусилля для створення мережі майбутньої клієнтури і, передусім, акціонерів, тобто вирішити питання про те, з ким працювати і як сформувати необхідний для старту біржі об'єм цінних паперів. Для цієї мети біржі, що формуються особливу увагу приділяють активізації процесу акціонування зі своєї сторони, чому, зокрема, сприяє відроблення власної концепції акціонування, відповідних економіко-математичних моделей і якісної документації по реєстрації акціонерних товариств. При цьому повинні враховуватися особливості:

- реальне акціонування (становлення акцій повноцінними) відповідно до порядку проведення підписки розтягується звичайно на рік;

- виникнення потреби не просто купити які-небудь акції (щоб "сховати" гроші від інфляції і отримати процент), а перепродати їх і купити нові акції, що також вимагає часу. Поки акціонери не "помацають" дивіденди, вони не почнуть позбуватися куплених акцій.

По-друге, запускати механізм фондової біржі (фондового відділу)можна тільки тоді, коли буде сформована система посередників в проведенні фондових операцій - брокерів і дилерів. Повноцінна фондова біржа спирається на двоступеневу структуру посередництва, але її створення – результат розвитку самої біржі, в ході якого і розставляються ті або інші акценти на статусі її учасників. По-третє, перш ніж зважитися на запуск фондової біржі необхідно налагодити роботу центральних блоків біржового організму – експертної комісії і системи допуску ЦП на біржу, котирувальної комісії, системи реєстрації цінних паперів і т.д.

Фондова біржа являє собою організований ринок цінних паперів. При цьому значущість цього дуже важливого інституту в різних країнах далеко не однозначна. Як підкреслює шведський професор Андерс Ослунд, якщо в США і Великобританії велика частина власного капіталу підприємств мобілізується саме на фондових біржах, то в Європі і Японії їх питома вага значно менше, а половина з 100 найбільших підприємств Німеччини - взагалі сімейні фірми, акції яких не підлягають продажу. А на Варшавській фондовій біржі біля 25% біржового обороту цінних паперів відводиться на операції іноземних інвесторів.

Природно, нам ще далеко до Нью-Йоркської і Токийської фондових бірж по об'єму біржового обороту. Але потрібно зазначити, що і на Варшавській фондовій біржі щоденний оборот досягає $50 млн.

З метою вдосконалення механізму приватизації державного майна, розширення можливостей фінансових посередників по участі в приватизаційних процесах, створення сприятливих умов для подальшого розвитку ринку цінних паперів відповідно до Указу Президента України від 27 лютого 1995 року "Про участь Української фондової біржі в приватизаційних процесах" УФБ дозволено розміщувати частину акцій відкритих акціонерних товариств, створених на базі об'єктів груп В і М.

Таким чином, спроба комплексного аналізу ринку цінних паперів в Україні свідчить про багатоаспектність цієї , однієї з найважливіших сфер ринкової економіки, наявність маси недоліків і невирішених питань, зумовленими як об'єктивними, так і суб'єктивними причинами. А значить і усунення останніх вимагає комплексного підходу. Будемо сподіватися, що цивілізований ринок цінних паперів на Україні коли-небудь з'явиться.

Таким чином, необхідно чітко розуміти, що виникнення повноцінної фондової біржі вимагає забезпечення ряду важливих умов по формуванню відповідного ринкового середовища. Іншими словами, для того, щоб запустити механізм фондової біржі необхідно заздалегідь: по-перше, прикласти зусилля для створення мережі майбутньої клієнтури і, передусім, акціонерів, тобто вирішити питання про те, з ким працювати і як сформувати необхідний для старту біржі об'єм цінних паперів. Для цієї мети біржі, що формуються особливу увагу приділяють активізації процесу акціонування зі своєї сторони, чому, зокрема, сприяє відроблення власної концепції акціонування, відповідних економіко-математичних моделей і якісної документації по реєстрації акціонерних товариств.

Розділ IІІ.

Законодавче регулювання ринку цінних паперів

Діяльність на українському ринку цінних паперів регулюють два основних законодавчих акти - закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 року і Указ президента України "Про інвестиційні фонди і інвестиційні компанії" від 19 лютого 1991 року.

 Згідно із законом "Про цінні папери і фондову біржу " розрізняють два типи цінних паперів:

а) іменні цінні папери, які, як правило, передаються шляхом повного індосамента;

б) представницькі цінні папери, що знаходяться у обігу вільно. Українським законодавством також визначені наступні види цінних паперів:

а) акції;

б) облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;

в) облігації підприємств;

г) казначейські зобов'язання підприємств;

д) ощадні сертифікати;

е) векселі;

є) приватизаційні папери;

ж) інвестиційні сертифікати.

Акції і облігації підприємств можуть бути випущені лише після їх реєстрації у відповідному фінансовому органі. А в тому випадку, коли акції і облігації підприємств призначені для відкритого продажу, в тому ж фінансовому органі повинен бути зареєстрований і проспект емісії.

Українське законодавство встановлює два серйозних обмеження діяльності акціонерних товариств як емітентів:

1. акціонерні товариства мають право випускати облігації на суму, що не

перевищує 25% оплачених статутних фонди;

2. кількість привілейованих акцій акціонерного товариства обмежена 10% статутних фондів.

Наказом Міністерства фінансів України (як реєструючого органу) від 20 липня 1995 року №123, зареєстрованим Міністерством юстиції 24 липня 1995 року №233/769, затверджений "Порядок видачі дозволу на проведення діяльності по випуску і обігу цінних паперів, як виняткової діяльності".

Цей документ встановлює не тільки перелік і правила подачі документів і отримання дозволу на роботу з цінними паперами, але і державний контроль за здійсненням операцій з ними. Необхідно відмітити створення Державної комісії з цінних паперів зі статусом міністерства. У її завдання входять розширення впливу держави на фондовий ринок, перерозподіл функцій контролюючих його державних структур і створення на базі цієї комісії Методологічної координаційної ради.

Комісія ставить перед собою завдання створити системи звітності компаній - учасників фондового ринку, систематизувати українські фондові стандарти, контроль за ціноутворенням на фондовому ринку, створити депозитарну і клірингову мережі і участь у виборі і виробленні моделі фондового ринку України.

У відповідності зі ст. 4 закону України "Про цінні папери і фондову біржу" підприємство самостійно веде книгу реєстрації іменних акцій. У цій книзі відображається обіг іменних акцій, включаючи інформацію про кожну акцію, її власника, час придбання і кількість акцій у кожного з акціонерів. Закон не визначає юридичну силу інформації, включеної в книгу. Однак, враховуючи фактично повну відсутність матеріалізованих цінних паперів, які могли підтвердити право власності акціонера на цей папір завдяки індосаменту, і те, що книга реєстрації акцій, що є в зв'язку з цим основним документом, підтверджуючим право власності інвестора на акції, ведеться самим емітентом, існує значний ризик повторення на Україні ситуації з виключенням з книги реєстрації акцій "незручних" акціонерів. Аналізуючи українське законодавство на сьогоднішній день про цінні папери з точки зору його зрілості і визначеності, можна сказати, що воно поки що далеко не досконале. У ньому відсутні багато які поняття, звичні для цивілізованого ринку цінних паперів. Основною проблемою, звичайно ж, є відсутність нормальної процедури переходу права власності на цінні папери. У той же час безліч проблем можуть створити такі незначні, на перший погляд, питання, як визначення поняття "торговець цінними паперами" або порядок здійснення "андеррейтингових" або "підрейтингових" функцій".

Отже, у відповідності зі ст. 4 закону України "Про цінні папери і фондову біржу" підприємство самостійно веде книгу реєстрації іменних акцій. У цій книзі відображається обіг іменних акцій, включаючи інформацію про кожну акцію, її власника, час придбання і кількість акцій у кожного з акціонерів. Закон не визначає юридичну силу інформації, включеної в книгу. Однак, враховуючи фактично повну відсутність матеріалізованих цінних паперів, які могли підтвердити право власності акціонера на цей папір завдяки індосаменту, і те, що книга реєстрації акцій, що є в зв'язку з цим основним документом, підтверджуючим право власності інвестора на акції, ведеться самим емітентом, існує значний ризик повторення на Україні ситуації з виключенням з книги реєстрації акцій "незручних" акціонерів. Аналізуючи українське законодавство на сьогоднішній день про цінні папери з точки зору його зрілості і визначеності, можна сказати, що воно поки що далеко не досконале.

ВИСНОВКИ

Виходячи з мети та завдань дослідницької роботи слід зробити наступні висновки:

 по-перше, існують різні види фондових цінностей: цінні папери з фіксованим прибутком; акції - свідчення про участь в капіталі. Є також їх змішані форми. Цінні папери, будучи реальним капіталом, не мають ніякої реальної вартості, їх ціна або курс визначається згідно з прибутками у вигляді дивідендів по акціях або процента по облігаціях, а також позикового процента. Біржовий курс цінних паперів піддається коливанню і в кожний момент залежить від співвідношення між пропозицією цих паперів і попитом на них. Через фондову біржу здійснюється розміщення акцій, облігацій, яке йде переважно великими банками. Цінні папери з фіксованим прибутком - це боргові зобов'язання, в яких емітент зобов'язується виконати відповідні дії. Як правило, це оборотна виплата грошової суми і процентної винагороди. Існують такі різновиди цінних паперів з фіксованим прибутком: - державна позика - позика уряду на створення спеціальних фондів; комунальна позика - для збалансування державних фінансів місцевих органів управління;- комунальні облігації і заставні листи - іппотечні банки дають довгострокові кредити під заставу земельних дільниць або під боргове зобов'язання товариств; - промислова облігація - боргові зобов'язання з фіксованим прибутком промислової компанії.

По-друге: фондова біржа являє собою певним чином організований ринок, на якому власники цінних паперів здійснюють через членів біржі, виступаючих як посередники, операції купівлі-продажу. Контингент членів біржі складається з індивідуальних торговців цінними паперами і кредитно- фінансових інститутів.

Коло паперів, з якими проводяться операції, обмежене. Щоб попасти в число компаній, папери яких допущені до біржової торгівлі (іншими словами, щоб бути прийнятою до котирування), компанія повинна задовольняти виробленим членами біржі вимогам відносно об'ємів продажу, розмірів прибутку, що отримується, числа акціонерів, ринкової вартості акцій, періодичності і характеру звітності і т.д. Члени біржі або державний орган, контролюючий їх діяльність, встановлює правила ведення біржових операцій; режим, регулюючий допуск до котирування.

По-третє, у відповідності зі ст. 4 закону України "Про цінні папери і фондову біржу" підприємство самостійно веде книгу реєстрації іменних акцій. У цій книзі відображається обіг іменних акцій, включаючи інформацію про кожну акцію, її власника, час придбання і кількість акцій у кожного з акціонерів. Закон не визначає юридичну силу інформації, включеної в книгу. Однак, враховуючи фактично повну відсутність матеріалізованих цінних паперів, які могли підтвердити право власності акціонера на цей папір завдяки індосаменту, і те, що книга реєстрації акцій, що є в зв'язку з цим основним документом, підтверджуючим право власності інвестора на акції, ведеться самим емітентом, існує значний ризик повторення на Україні ситуації з виключенням з книги реєстрації акцій "незручних" акціонерів. Аналізуючи українське законодавство на сьогоднішній день про цінні папери з точки зору його зрілості і визначеності, можна сказати, що воно поки що далеко не досконале.

 

Список використаної літератури

  1.  Малишко Т.П. Економіка : підручник / Малишко Т.П. – К.: Верес, 2000. 768 с.
  2.  Мужицький Ю.М. Економіка як наука: курс лекцій / Мужицький Ю.М. ─ К.: Світоч, 2006. ─ 356 с.
  3.  Бичко І.В. Економіка: навч. посібник / Бичко І.В. – К.: Промінь, 2004. ─ 566 с.
  4.  Гаца О.О. Економічна теорія: курс лекцій / Гаца О.О. – К.: Освіта, 1997. ─ 637 с.
  5.  Заїченко Г.А Економіка : посібник / Заїченко Г.А. – К.: Просвіта, 2005.─ 666 с.
  6.  Крушельницька Я.В. Економіка : навч.посібник / Крушельницька Я.В., Марковська К.Ф. — Х.: Веселка, 1972.─ 567 с.
  7.  Терещенко В.І. Організація і управління економікою: підручник / Терещенко В.І. – К.: Райдуга, 1997.─ 444с.
  8.  Подолянко Л.А. Основи економіки / Подолянко Л.А. ─ К.: Хрещатик, 2002.─ 200 с.
  9.  Іващенко В.В. Економіка: посібник / Іващенко В.В., Кірова А.С.., Гвоздецький В.М. – К.: Освіта, 2009.─ 567 с.
  10.   Панфилова А.П.. Основи економічних конфліктів: курс лекцій / Панфилова А.П. ─ К.: Либідь, 2004. ─ 528 с.
  11.   Сепетій Д.К. Економіка: навч. посібник / Сепетій Д.К.─ Філософська думка, 2006.─ 675 с

PAGE   \* MERGEFORMAT 26



 

Другие похожие работы, которые могут вас заинтересовать.
18042. Напрями удосконалення процесу формування портфеля цінних паперів на прикладі ТОВ «УНІВЕР Менеджмент» 3.51 MB
  Теоретичні основи формування портфеля цінних паперів інвестиційної компанії. Економічний зміст категорії портфель цінних паперів інвестиційної компанії. Класифікаційні аспекти та етапи формування портфеля цінних паперів інвестиційної компанії. Портфельна теорія в якості основи для формування портфеля цінних паперів інвестиційної компанії...
184. Редагування ділових паперів 12.92 KB
  Редагування – складна творча робота. Редактор повинен гарно орієнтуватись у тій галузі науки, виробництва, культури або діловодства, з якою пов’язаний зміст матеріалу; він повинен уміти користуватися довідковою літературою загального та спеціального характеру. Редактор повинен бездоганно володіти літературною мовою, методикою та технікою літературної правки.
14272. РИНОК МІЖНАРОДНИХ ІНВЕСТИЦІЙ 187.71 KB
  Капіталізація ринку. Глобалізація світового господарства та прискорення темпів науковотехнічного розвитку обумовлюють істотні зміни на ринку міжнародних інвестицій пов’язані передусім зі зрушеннями у його структурі. Однією з характерних тенденцій що визначає розвиток ринку міжнародних інвестицій у сучасних умовах є проведення національними урядами та міжнародними організаціями політики лібералізації міжнародного інвестиційного простору розроблення універсальних норм інвестиційного співробітництва. Основна тенденція розвитку ринку...
14271. МІЖНАРОДНИЙ РИНОК БАНКІВСЬКИХ КРЕДИТІВ 92.92 KB
  Роль міжнародного кредиту в процесі відтворення. Форми міжнародного кредиту. Процес організації міжнародного кредиту. Валютнофінансові і платіжні умови міжнародного кредиту.
14269. СВІТОВИЙ ФІНАНСОВИЙ РИНОК І ЙОГО СТРУКТУРА 72.75 KB
  Особливості функціонування та структура міжнародного фінансового ринку. Учасники міжнародного фінансового ринку. Міжнародні фінансові активи та їхні властивості Міжнародні фінансові активи це специфічні неречові активи акції облігації векселі казначейські зобов’язання що обертаються на світовому фінансовому ринку і являють собою законні вимоги їхніх власників на отримання грошового доходу в майбутньому. Осіб які інвестують кошти в діяльність інших суб’єктів ринку купуючи певні фінансові активи називають інвесторами та власниками...
9379. СУЧАСНИЙ РИНОК: СУТНІСТЬ, ТИПИ, ВИДИ, СТРУКТУРА 15.06 KB
  Сутність поняття ринок. Структура ринку Класифікація ринків Сутність поняття ринок. Ринок – це сукупність відносин між продавцями і покупцями взаємодія між якими приводить до встановлення ціни. Головні функції ринку: Інформаційна за допомогою цін які постійно змінюються ринок надає об’єктивну інформацію про необхідну кількість асортимент і якість товарів і послуг.
7944. Ринок кінцевої будівельної продукції та послуг: попит і пропозиція 37.06 KB
  Ринок кінцевої будівельної продукції та послуг: попит і пропозиція План Суть і функції ринку. Кінцева будівельна продукція на ринку як форма інвестиційного товару. Перспективні напрямки розширення ринку будівельної продукції в Україні. Суть і функції ринку Ринок як розвинута система відносин товарного обміну це система окремих взаємопов'язаних ринків елементів великого ринку див.
© "REFLEADER" http://refleader.ru/
Все права на сайт и размещенные работы
защищены законом об авторском праве.