Соціальна робота з одинокими людьми похилого віку

Постійне зростання частки літніх у всьому складі населенні стає впливовою соціально демографічної тенденцією практично всіх розвинених країн. Такий процес зумовлений двома причинами. По-перше, успіхи охорони здоровя, взяття під контроль ряду небезпечних захворювань, підвищення рівня і якості життя ведуть до збільшення середньої очікуваної тривалості життя людей.

2014-08-04

455.23 KB

35 чел.


Поделитесь работой в социальных сетях

Если эта работа Вам не подошла внизу страницы есть список похожих работ. Так же Вы можете воспользоваться кнопкой поиск


 КУРСОВА РОБОТА

з курсу „Соціальна  робота з дітьми та сім’ями"

на тему:

«Соціальна робота з одинокими людьми похилого віку»


ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. Аналіз потреб одиноких людей похилого віку

1.1.Соціально побутові потреби.

1.2. Соціально-психологічні потреби.

1.3 Соціально – медичні потреби

РОЗДІЛ II. Соціальна робота з людьми похилого віку

2.1.Проблеми людей похилого віку.

2.2. Основні завдання та напрямки соціальної роботи з людьми похилого віку.

2.3.Організаційно – правові форми соціальної роботи з людьми похилого віку. 

  1.  РОЗДІЛ III.   Емпіричне дослідження відношення до свого здоров’я та способу життя у жінок похилого віку

3.1Опис процедури дослідження та обраних методик.

3.2 Аналіз результатів експериментального дослідження.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

     Вступ

Постійне зростання частки літніх у всьому складі населенні стає впливовою соціально демографічної тенденцією практично всіх розвинених країн. Такий процес зумовлений двома причинами. По-перше, успіхи охорони здоров'я, взяття під контроль ряду небезпечних захворювань, підвищення рівня і якості життя ведуть до збільшення середньої очікуваної тривалості життя людей. З іншого боку, процес стійкого зниження народжуваності, нижче рівня простого заміщення поколінь, зменшення числа дітей, народжених однією жінкою, за весь її репродуктивний період, призводить до того, що рівень природної смертності в нашій країні перевищив рівень народжуваності. На зміну кожному поколінню приходить наступне покоління меншій чисельності; частка дітей і підлітків у суспільстві неухильно знижується, що викликає відповідне зростання частки осіб старшого віку. Людство старіє, і це стає серйозною проблемою, вирішення якої повинно вироблятися на глобальному рівні.

Актуальність роботи з людьми похилого віку соціальній сфері обумовлена ​​наступними обставинами:

  •  По-перше, зростанням у сучасних умовах ролі установ соціального обслуговування з організації соціальної підтримки людей похилого віку;
  •  По-друге, соціальний працівник - це людина, яка безпосередньо контактує з клієнтом, він знає його проблеми і намагається йому допомогти;
  •  По-третє, необхідність виявлення літніх людей, впізнання їхніх проблем і вжитті найбільш ефективних способів щодо їх усунення.

Важливо зокрема визначити технологію соціальної роботи з самотніми людьми похилого віку, щодо надання різноманітної допомоги соціальними службами, а також соціальними працівниками.

       Об’єкт дослідження –одинокі люди похилого віку.

       Мета дослідження - дослідження полягає в формуванні здорового способу життя як основи профілактики здоров’я у жінок похилого віку.

Завдання соціальних працівників та близьких людей зводиться до надання самотній літній людині в міру можливості, зі знанням і розумінням матеріальної і моральної підтримки і поваги. Ритм старіння істотно залежить від способу життя літніх людей (як правило, пенсіонерів), їх положення в сім'ї, рівня життя, умов праці, соціальних і психологічних факторів. Для того щоб працювати з людьми похилого віку, потрібно знати їх соціальне становище (у минулому і сьогоденні), особливості психіки, матеріальні і духовні потреби, і в цій роботі спиратися на науку, дані соціологічних, соціально-психологічних та інших видів досліджень.

Розділ 1. Аналіз  потреб одиноких людей похилого віку

Основними потребами людини є задоволення потреб на:

  1.  соціально-побутові послуги;
  2.  психологічні послуги;
  3.  соціально-педагогічні послуги;
  4.  соціально-медичні;
  5.  юридичні послуги;
  6.  послуги з працевлаштування;
  7.   послуги з професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями;
  8.  інформаційні послуги;
  9.  інші соціальні послуги.

Для самотніх людей похилого віку в Україні найменш задоволеними залишаються  соціально – побутові, психологічні та медичні потреби.

Розділ 1.1 Соціально-побутові потреби

Розглядаючи сучасні проблеми одиноких людей похилого віку доводиться, на жаль, констатувати, що рівень соціальної роботи і та система соціальних служб, що діють сьогодні в Україні, неспроможні вирішити комплекс негараздів, що супроводять життя цієї категорії українського суспільства. Нині в Україні діє так званий принцип «трьох п’ятірок»: кожен п’ятий громадянин країни є людиною літнього віку; кожна п’ята літня людина мешкає сама; кожен п’ятий із літніх людей, які мешкають самі, утратив здатність до самообслуговування.

Зі збільшенням тривалості життя зростає і період безпомічного існування людей похилого віку з різними хронічними і психічними захворюваннями. Люди похилого віку з порушенням повсякденних функцій становлять приблизно 60% усіх тих, хто звертається за допомогою у медичні та соціальні служби.

Однією з ключових проблем життєдіяльності людей похилого віку є самотність, де спостерігаються зменшення зв'язків, пов'язаних із виходом на пенсію, відокремленням дітей, а надалі, з остаточним  відходом із життя друзів і рідних, постійне відчуття покинутості, марності і непотрібності свого існування.

День у день життя українського пенсіонера стає важчим. Особливо великого клопоту завдають постійне зростання цін на продукти, ліки, товари навіть першої необхідності та збільшення вартості комунальних послуг. І хоч представники влади не забувають наголошувати на тому, що підвищення, наприклад, квартплати не торкнеться пенсіонерів та інших незахищених категорій, насправді все виявляється не зовсім так. Будь-які надбавки до пенсії, які позбавляють людину статусу малозабезпеченої, не роблять її заможною. Ось і доводиться платити за все, так би мовити, за повною програмою.

Вижити в таких умовах стареньким, особливо немічним людям самотужки, без сторонньої підтримки дуже важко.

Розділ 1.2. Психологічні потреби

    В старості виникають певні специфічні психологічні проблеми. У процесі старіння міняється відношення до явищ і подій, змінюється спрямованість інтересів. У багатьох випадках відбувається звуження кола інтересів, часте бурчання, невдоволення навколишнім середовищем. Поряд з цим має місце ідеалізація минулого, тенденція до спогадів. У старої людини найчастіше знижується самооцінка, зростає невдоволення собою, невпевненість у собі. Відзначені зміни не в однаковій мірі властиві всім людям у старості. Загальновідомо, що багато людей похилого віку зберігають свої особисті особливості і творчі можливості.

    Можна виділити такі вікові зміни психічних процесів у старості:

1. Порушення відчуттів та сприйняття у зв’язку з погіршенням роботи органів слуху та зору. Отже, зменшується потік інформації.

2. Послаблення пам’яті у вигляді забудькуватості (синдром Корсакова), коли погіршується запам’ятовування свіжої інформації, а натомість спливають давні події.

3. Погіршення уваги,розвиток неуважності.

4. Уповільнення мислення а іноді і зниження його продуктивності.

5. Емоційна пригніченість на фоні частої дратівливості, зміна настрою, схильність до депресивних станів.

   Серед змін саме в особистості старої людини можна виділити такі:

1. Посилення відчуття меншовартості, невпевненості, зниження самооцінки, підвищення чутливості.

2. Пригніченість настрою, відчуття самотності, безпорадності, стривоженості, зниження працездатності.

3. Підвищення інтересу до переживання минулого, до його переоцінки.

4. Загострення та зміни деяких рис характеру.

5. Зниження вольової активності, можлива поява апатії.

 

Таким чином, характеризуючи категорію людей похилого віку як соціальну або вірніше, як соціально-демографічну, необхідно приймати в увагу вікові особливості усередині самої групи людей.

Як відомо, на практиці людьми похилого віку звичайно вважають людей, що вийшли на пенсію. Однак, це мірило не може бути універсальним, тому що пенсійний вік у різних країнах різний. Разом з тим, жінки, як правило, ідуть на пенсію раніш чоловіків. Так, у нашій країні, вони мають право одержувати пенсію по старості з 55 років, тоді як чоловіка - з 60 років. Проте , у переважній більшості країн світу до людям похилого віку відносять громадян у віці 60 років і більше.

Для соціального працівника надзвичайно важливе значення має також цілий ряд факторів соціального і психологічного характеру, зв'язаних з образом і рівнем життя людей похилого віку.

Відхід у минуле типовий лише для глибоких старих, інші більше думають і говорять про майбутнє. У свідомості літньої людини найближче майбутнє починає переважати над віддаленим, коротше стають життєві особисті перспективи. Ближче до старості час здається більш скороминучим, але менш заповненим різними подіями. При цьому, люди, що активно беруть участь у житті, приділяють більше увагу майбутньому, а минулому. Перші, тому, більш оптимістичні і більше вірять у майбутнє.

Передбачення старості в уяві часто буває хворобливіше, ніж реальність. Так, В.В.Вересаєв, у юності дуже боявся постаріти, на схилі років писав, що страх цей був даремний, а природна мудрість компенсувала неминучі втрати. З віком з'являється думка про підвищення цінності життя.

Але вік усе-таки є вік. Старість приносить із собою і зміна звичних життєвих стандартів, і хвороби, і важкі щиросердечні переживання. Люди похилого віку виявляються на узбіччі життя. Мова йде не тільки і не стільки про матеріальних труднощів (хоча і вони відіграють істотну роль), скільки про труднощів психологічного характеру. Відхід на пенсію, утрата близьких і друзів, хвороби, звуження кола спілкування і сфер діяльності - усе це веде до збідніння життя, відходові з неї позитивних емоцій, почуттю самітності і непотрібності. Ситуація, однак, така, що з ростом тривалості життя і зниженням народжуваності значну частину населення складають люди літнього віку і, отже, є необхідність спеціальної організації допомоги літній людині.

Необхідно враховувати особливості, що визначаються, принаймні , двома характерними рисами стилю життя людей похилого віку.

Як правило, життя літньої людини не багата різноманітними подіями. Однак ці події заповнюють собою всі його індивідуальний простір і час. Так, прихід лікаря - це подія, що може заповнити весь день. Похід у магазин теж подія, до якого передує ретельна підготовка. Подія, що сприймається молодими як незначний епізод, для старої людини стає справою цілого дня.

Друга особливість визначається своєрідним відчуттям часу. По-перше, літня людина завжди живе в сьогоденні. Його минуле також присутнє в сьогоденні - звідси запасливість, ощадливість, обережність людей похилого віку.

По-друге, рух часу в літньому віці сповільнюється і стає більш плавним.

Ми торкнулися тут психологічних проблем, але головної, напевно, є, як справедливо назвав неї Б.З. Вульфов "драма незатребуваності".

Головна драма літньої людини (якщо не вважати інвалідність, важку хворобу, або убогість) - нереалізований потенціал, відчуття або побоювання власної непотрібності.

Більш того, потенціал літньої людини найчастіше зовні не відповідає (або відповідає дуже мало) менталітетові нових поколінь. Але в них усіх є загальна основа, куди більш значима, чим розбіжності, - загальнолюдські цінності.

Необхідно пам'ятати, що люди похилого віку - це найбільше соціально вразлива частина населення. Їхній дохід звичайно значно нижче середнього, а потреби, особливо в медичному обслуговуванні, дієтичному харчуванні, значно вище. Дуже часто люди похилого віку живуть окремо від родин, і тому їм буває не під силу справитися зі своїми нездужаннями і самітністю. І якщо раніш основна відповідальність за літніх лежала на родині, те зараз її всі частіше беруть на себе державні і місцеві органи, установи соціального захисту населення.

Розділ1.3. Соціально – медичні потреби

Звичайно, з віком потреба в медичній допомозі збільшується. В період природного старіння організму проявляється ряд хронічних захворювань, зростає кількість людей, які потребують постійного медичного нагляду.

Здоров‘я  літньої людини - визначальний чинник формування потреби в медичній та соціально-побутовій допомозі. Оцінювання статусу здоров’я людей похилого віку (за C.Eisdorfer). Особливості стану здоров’я геронтологічної групи населення: рівень загальної захворюваності в 1,7-2,0 рази перевищує аналогічний показник населення середнього віку; множинність захворюваності - у віковій групі 60-69-річних 40,2% осіб мають одночасно 4-5 захворювань, серед 75-річних і старших 65,5% осіб страждають від 5 і більше хвороб одночасно; понад 85% усіх захворювань - це патологія серцево-судинної, дихальної, нервової, кістково-м’язової систем і органів травлення; збільшення онкологічних та ендокринних захворювань; хвороби набувають хронічного, комплексного, взаємо обтяжливого характеру з атиповим перебігом, частими загостреннями і ускладненнями, тривалою реконвалесценцією; обмеження або втрата фізичних можливостей і здатності до самообслуговування внаслідок захворювань, зростання потреби в медико-соціальній допомозі у стаціонарних, амбулаторно-поліклінічних, реабілітаційних закладах або вдома.

Проблеми із здоров’ям, що найчастіше турбують людей похилого віку і старих (P.Fioritto, 1997): аритмії, гіпертонічна хвороба, порушення слуху, коронарна хвороба, ортопедичні захворювання (побутовий травматизм), катаракти, діабет, порушення зору, варикозна хвороба.

2. Соматичні захворювання похилого і старечого віку.

Артеріальна гіпертонія - етіологічні фактори, клінічні прояви, гіпертонічний криз, вимірювання артеріального тиску, робочий АТ, судинні катастрофи, серцева недостатність, діагностика, профілактика, корекція. Стенокардія - симптоматика, диференціальна діагностика, ускладнення, невідкладна допомога, лікування в амбулаторних і стаціонарних умовах. Аритмії. Хронічний бронхіт, бронхіальна астма - причини, ознаки, ускладнення, долікарська допомога при приступі ядухи, профілактика ускладнень і загострень. Цукровий діабет - суть хвороби, особливості діабету 1-го і 2-го типів, ускладнення (діабетична кома, нефропатія, ретінопатія, ангіопатії), невідкладна допомога, харчування і профілактика загострень, догляд за хворими вдома. Пієлонефрит - прояви, діагностика, ускладнення, дієтичне харчування, прогноз.

3. Невідкладну долікарську допомогу надають особи, які мають елементарні знання про травми, раптові хвороби, нещасні випадки, а також про необхідну допомогу, яку слід надавати негайно на місці випадку до прибуття медичного працівника. Загальні принципи надання невідкладної допомоги: дотримання строгої послідовності дій - швидкий, але обережний огляд постраждалого; оцінювання стану навколишнього середовища; припинення впливу шкідливих факторів або усунення постраждалого із зони їх впливу; з’ясувати причину тяжкого стану і надавати негайну допомогу (зупинка кровотечі, накладання пов’язки, непрямий масаж серця тощо) до прибуття медиків. Якщо причини виявити не вдалося, - транспортувати постраждалого до наближчого медичного закладу. До початку надання невідкладної допомоги потрібно встановити ознаки життя (серцебиття, пульс на артеріях, дихання, реакція зіниць на світло) або ж біологічної смерті (відсутність фотореакції зіниць, симптом “котячого ока”, охолодження тіла, трупні плями, трупне застигання).

Розділ  2.Соціальна робота з людьми похилого віку

2.1. Проблеми людей похилого віку. 

Серед пенсіонерів по праці абсолютна більшість належить пенсіонерам по старості. Є підстави думати, що найближчим часом цей показник буде коливатися в межах 88 - 90% від числа пенсіонерів по праці. Однак 75% пенсіонерів усе ще залишаються поза сферою уваги і діяльності системи соціального захисту. Саме ці літні і старі люди не можуть реалізувати свої потреби в необхідній їм соціальної допомоги, а те, що вона їм необхідна, особливо при рішенні матеріальних і побутових труднощів, не викликає сумніву.

Насторожує і той факт, що близько 50% старих людей після першого контакту з чиновниками системи соціального захисту не приходять за соціальною допомогою повторно, тому що в них залишається почуття гіркоти й образи. Одна з причин виникнення цього почуття - недостатнє фінансування державою соціальних послуг і пільг для малозабезпечених шарів населення, відсутність строгого обліку адресности соціального захисту.

Диференційований підхід повинний стати обов'язковим у соціальній роботі з людьми похилого віку.

У багатьох країнах частка осіб, що досягли пенсійного віку, уже наблизилася до максимальної величини й у майбутньому, ймовірно, не зросте. Однак серед населення літнього і старого віку можуть з'явитися важливі зміни, наприклад, збільшиться число "старих", а число людей, що постаріли не більше ніж на 15 років після виходу на пенсію, знизиться. Важливо не змішувати всі групи людей третього віку, а розглядати кожну групу з розривом не більш 5-10 років. Тільки тоді можна одержати об'єктивні дані, що характеризують старих людей, що можуть бути використані для планування соціальної роботи в майбутньому. Звичайно, неможливо прогнозувати, чи буде сучасне населення у віці 60 - 64 роки через 10 років схоже на групу, який зараз 70 - 74 роки. Однак можна з великою часткою ймовірності припускати, що неминуче зміни в організації соціальних служб і економіці, що вплинуть на зазначені вікові групи. Насамперед , ці дані мають особливе значення для планування діяльності місцевих соціальних служб і установ охорони здоров'я. Так, наприклад, якщо стан здоров'я або фінансово-економічної забезпеченості в якій-небудь вибірці обстежених старих людей виявиться гірше, ніж в інших районах, то можна виділити конкретну проблему, що має безпосереднє значення саме для цієї місцевості, району, регіону. Можуть бути виявлені й інші, не настільки невідкладні, проблеми: демографічні прогнози в більшості районів указують на те, що в наступному десятилітті підвищиться частка старих людей у групі літніх. Таким чином, якщо сучасна система соціальної допомоги і соціальної роботи відповідає потребам цього контингенту і таких служб зараз використовуються в максимальному ступені, то в майбутньому дана система може виявитися неадекватної новим умовам, якщо не запланувати її розширення відповідно до росту чисельності даної групи населення. Ще більш гострою є необхідність одержання об'єктивних зведень для розумного планування і безпосередньої реорганізації соціальних служб у районах або регіонах, де зараз потреби швидко зростаючого числа старих, залежних від цих служб, не задовольняються повною мірою . Для прогнозування потреб у соціальному обслуговуванні і соціальній роботі важливе визначення динаміки росту чисельності осіб у віці від 75 років і більше, а не загальне збільшення числа людей у віці від 55 років. За даними Інститута соціальних досліджень, 80% осіб старше 75 років - це найбільш безпомічні люди і вони мають потребу в повній сторонній допомозі й обслуговуванні.

Особливої уваги заслуговує і відношення самих людей похилого віку до тієї допомоги, що їм роблять соціальні працівники. Практичний досвід і спеціально проведені дослідження дозволяють виділити кілька визначених стереотипів поведінки з людьми похилого віку.

1. часом неприйняття соціальної допомоги в повсякденному житті, недовіра до соціальних працівників, небажання бути залежними від чужих, сторонніх людей;

2. явні установки, прагнення і наполегливість в одержанні як можна більшої кількості послуг з боку соціальних працівників, покладання на останні виконання всіх побутових обов'язків;

3. незадоволеність своїми життєвими умовами переноситься на соціальних працівників, з якими безпосередньо спілкуються;

4. соціальний працівник сприймається як об'єкт, що несе відповідальність за їхнє фізичне здоров'я, моральний і матеріальний стан.

Звичайно, основна частина населення людей похилого віку, з якими ведеться соціальна робота в різних її видах, виражає свою щиру вдячність соціальним працівникам, високо оцінює їхню працю. Однак нерідким є і недоброзичливе відношення, підозрілість, невдоволення послугами, що робляться. Іноді прибігають і до надмірного замилування, вихвалянню соціального працівника, щоб домогтися від нього тих послуг, що не входять у перелік виконуваних обов'язків.

Робота зі старими людьми у всіх країнах вважається однієї з найважчих у всіх відносинах: велике розчарування осіб, що забезпечують обхід за ними; щоб його уникнути, необхідна висока професійна підготовка, розуміння і знання психологічних особливостей людей похилого віку.

Соціальним працівникам потрібно із самого початку готуватися до того, що в їхній роботі подяк буде значно менше, ніж підозрілості, необґрунтованих обвинувачень, а нерідко і незаслужених образ. Соціальні працівники повинні бути підготовлені до того, щоб бути терплячими й турботливими до будь-якому, навіть дуже примхливій і докучливих людей похилого віку.

Не можна сприймати стару людину ізольовану, поза його життєвим шляхом. Навпроти, те, що він являє собою зараз, є відображення багатоаспектного і багатошарового становлення особистості. Біографія кожної старої людини являє собою відображення вдалої або невдалої долі, можливо, розламаної або порушеного життя.

Саме головне - кожна стара людина є особистість і як особистість має найбільше значення. Особистість - серцевина людського буття, його почуттів, переживань і дій. Особистість визначає і поведінка людини в процесі старіння. Кожна людина унікальна у своєму "Я" і ніяк не може бути підмінений іншою людиною, і в такому виді іншої людини не існує.

Самоцінність людини повинна бути збережена цілком, вона повинна бути неподільної, "індивідус" по-латинському значить "неподільний".

Людина вступає в контакти з навколишніми його людьми, створює з ними тривалі або короткочасні зв'язки, підтримує їхній або відкидає; у ході цих контактів виникає приязнь або ворожість, довіра або недовіра.

На третьому етапі, тобто в старості, у людини з'являється шанс, якщо він правильно переборює цей віковий поріг, знову придбати загублену гармонію, причому на більш високому рівні.

Це коротке введення в суть положень психоаналізу, зв'язаних з питанням психічного старіння індивідуума, дозволяє скласти уявлення про всю складність і психологічні трудності діяльності соціальних працівників

 Розділ 2.2. Основні завдання та напрямки соціальної роботи з людьми похилого віку

        У соціальній роботі з людьми похилого віку вирішуються такі завдання:

  1.  попередження причин, які породжують проблеми літніх людей;
  2.  сприяння практичній реалізації прав і законних інтересів, забезпеченню можливостей самореалізації і самовиявлення людей похилого віку і попередження соціальної ізоляції, відсторонення від активного життя;
  3.  додержання рівності і врахування можливостей літніх людей при отриманні соціальної допомоги і послуг;
  4.  диференціація підходів до розв'язання проблем різних груп людей похилого віку на основі врахування факторів соціального ризику, які впливають на їхній стан;
  5.  виявлення індивідуальних потреб людей похилого віку в соціальній допомозі і обслуговуванні;
  6.  адресність при наданні соціальних послуг з пріоритетом сприяння літнім людям в ситуаціях, які загрожують їхньому здоров'ю і життю;
  7.  забезпечення інформованості престарілих громадян про можливості соціальної допомоги і послуг.

                Соціальна робота з людьми похилого віку провадиться у таких напрямках:

  1.  соціальне забезпечення, соціальна допомога, створення необхідних матеріальних і фінансових умов для підтримання нормальної життєдіяльності;
  2.  догляд і соціальна допомога в стаціонарних установах Міністерства праці і соціальної політики;
  3.  соціальна робота з людьми похилого віку в територіальних центрах і відділеннях денного перебування;
  4.  догляд і соціальна підтримка вдома.

Соціальна допомога людям похилого віку - це забезпечення у грошовій чи натуральній формах, у вигляді послуг чи пільг, які надаються із урахуванням законодавчо закріплених державою соціальних гарантій із соціального забезпечення. Соціальна допомога має характер періодичних чи разових доплат до пенсій і допомог, натуральних видач та послуг з метою надання адресної, диференційованої підтримки різним категоріям літніх людей, ліквідації чи нейтралізації критичних життєвих ситуацій, які викликані важкими соціально-економічними умовами життя.

Виділяють термінову соціальну допомогу, адресну соціальну допомогу, бригадну соціальну допомогу для важкохворих.

Термінова соціальна допомога - це надання допомоги разового характеру людям похилого віку, які її гостро потребують. Вона включає разове забезпечення безкоштовним гарячим харчуванням чи продуктовими наборами; забезпечення одягом, взуттям, предметами першої необхідності; разове надання матеріальної допомоги; сприяння в отриманні тимчасового житла; надання екстреної соціально-психологічної підтримки за Телефоном довіри і юридичної допомоги у межах компетенції служби.

В окремих великих містах України у підпорядкуванні органів соціального захисту населення перебувають соціальні аптеки, соціальні лікарні. До них слід додати соціальні їдальні, спеціалізовані магазини, будинки побуту та інші життєво важливі заклади для престарілих людей, які почали створюватися в останні роки. Працюють перукарні, майстерні з ремонту побутової техніки, пункти прокату, які надають пенсіонерам послуги за прийнятними цінами.

Адресна соціальна допомога надається літнім людям, які перебувають в особливо складній життєвій ситуації. їх відвідують соціальні працівники, які надають необхідну побутову чи соціально-психологічну допомогу.

Бригадна форма допомоги важкохворим пенсіонерам - це комплексне обслуговування з надання соціальних і медичних послуг. Соціальні працівники надають пенсіонерам послуги побутового характеру, а медичні сестри здійснюють сестринський догляд.

Розділ 2.3. .Організаційно – правові форми соціальної роботи з людьми похилого віку. 

Правову основу соціальної роботи становлять Конституція України, цей та інші закони України, міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також інші нормативно-правові акти, видані на виконання відповідних законів. Правове регулювання соціальної роботи є безпосереднім або опосередкованим, воно стосується як діяльності самих соціальних працівників, прав клієнтів на отримання різного роду послуг, так і дотичне до різних аспектів управління соціальною сферою

2. Права та обов’язки соціальних працівників визначаються відповідно до Закону України „Про соціальні послуги”, на них також поширюються пільги для працівників відповідної галузі, до якої вони залучені.

3. Громадяни України та особи без громадянства мають право на допомогу соціального працівника згідно з чинним законодавством України та статутними документами соціальних служб.

4. Соціальна робота – це фахова практика, що ґрунтується на системі відповідних теоретичних знань. Вона має за мету забезпечення гуманізму та соціальної справедливості шляхом активізації і підтримки найменш захищених груп і членів суспільства та протидії факторам соціального виключення. Соціальна робота є інструментом реалізації соціальної політики й може здійснюватися через соціальну діагностику, соціальну корекцію, соціальну педагогіку, соціальну профілактику, соціальну реабілітацію та інші механізми.

4. Завданнями соціальної роботи є:

1) розширення можливостей та самостійності клієнтів у подоланні їхніх життєвих проблем;

2) встановлення зв`язків клієнтів з соціальними службами та іншими організаціями, які мають необхідні ресурси, надають відповідні послуги;

3) сприяння розвитку служб, які відповідають потребам клієнтів, та вплив на формування ефективної соціальної політики.

5. Соціальна робота як фахова діяльність виконує такі основні функції:

1) діагностична – вивчення, аналіз та оцінка життєвого поля клієнта (індивіда, групи, громади), оцінка результатів, досягнутих у процесі роботи;

2) прогностична – розробка послідовного плану розв’язання проблеми клієнта або соціальної проблеми в суспільстві з урахуванням можливих альтернатив, перспектив і варіантів змін;

3) організаторська – діяльність соціальної служби та її працівників щодо забезпечення взаємодії всіх учасників та установ, залучених до роботи з клієнтом;

4) комунікативна – встановлення, продовження й припинення необхідних професійних контактів, обмін інформацією;

5) правозахисна – використання законів та правових норм для забезпечення прав і інтересів клієнтів;

6) превентивна – запобігання виникненню негативних життєвих колізій у окремих індивідів і груп ризику;

7) коригуючa – конструктивні зміни в мікросоціумі та системі життєзабезпечення людини;

8) соціально-економічна – задоволення матеріальних інтересів і потреб бідних клієнтів;

9 інші функції (правотворча, дослідницька, навчальна тощо).

Згідно 3 статті Конституції України, основні принципами соціальної роботи є:

1) повага до гідності особистості: кожна людина е неповторною та унікальною, що необхідно враховувати соціальним працівникам, не допускаючи жодного прояву зневаги до клієнта. Кожна людина має право на самореалізацію, яка не призводить до порушення подібних прав інших. Соціальна робота несумісна з прямим чи опосередкованим примусом клієнтів до будь-яких дій, навіть на користь клієнта або його близького соціального оточення;

2) пріоритетність інтересів клієнтів: соціальні працівники спрямовують всі свої зусилля, знання та навички на допомогу окремим громадянам, сім'ям, групам, спільнотам та громадам для їх вдосконалення, а також з метою розв'язання виниклих конфліктів та подолання їх наслідків;

3) толерантність: соціальні працівники повинні виявляти терпимість до різних емоційних проявів клієнтів, за будь-яких обставин зберігати рівновагу, сприймати проблеми і обставини клієнтів незалежно від способу життя останніх, їхньої поведінки, соціального й національного походження, статі тощо;

4) довіра та взаємодія у вирішенні проблем клієнта: соціальні працівники співпрацюють з клієнтами, намагаючись розв'язувати будь-які завдання, з якими вони стикаються, найкращим чином з метою задоволення інтересів клієнтів; сприяють добровільній участі клієнтів у процесі надання соціальної послуги, а також максимальній самостійності клієнтів у розв'язанні їх соціальних проблем; створюють доброзичливу атмосферу спілкування з клієнтом;

5) доступність послуг: соціальні працівники надають допомогу кожному, хто звертається до них за захистом, підтримкою, консультацією чи порадою, без будь-якої дискримінації на підставі статі, віку, фізичних або розумових обмежень, соціальної чи расової приналежності, віросповідання, мови, політичних поглядів, майнового стану, сексуальної орієнтації. Право на отримання того чи іншого виду послуг гарантується клієнтам і регулюється відповідним законодавством;

6) конфіденційність: соціальні працівники в будь-якій ситуації інформують клієнтів про те, як забезпечується конфіденційність, для чого вона необхідна, а також про обмеження щодо її дотримання. Обов'язок соціальних працівників полягає в нерозголошенні будь-яких відомостей про клієнтів, за винятком тих випадків, коли це робиться з їх згоди чи у встановленому законом порядку;

7) дотримання норм професійної етики: соціальні працівники сприяють формуванню та реалізації заходів у межах соціальної політики, забезпеченню благополуччя людини, несуть відповідальність за розвиток та використання професійних норм при розв'язанні практичних завдань соціальної роботи.

Згідно 4 статті Конституції України, основними різновидами соціальної роботи є:

1. Соціальні працівники використовують у своїй роботі різноманітні засоби і методи:

1) соціально-економічні (надання натуральної і грошової допомоги; допомога у використанні пільг, компенсацій та виплат; догляд та побутове обслуговування тощо);

2) організаційно-розпорядчі (встановлення регламентів та норм діяльності соціальних служб, консультування клієнтів щодо порядку отримання послуг; ці методи спираються на нормативно-правові документи, регламентуючі акти);

3)психолого-педагогічні (безпосередня взаємодія з клієнтом через механізм соціально-психологічної, педагогічної зміни його поведінки, самопочуття тощо - підтримка, надання інформації, роз'яснення, рекомендації, моральне заохочення та інші форми роботи).

2. Загальними підходами до процесу надання допомоги, якими керуються соціальні працівники у своїй діяльності, є:

1) пряме втручання (догляд, соціально-психологічне консультування, навчання, зміна поведінки клієнтів);

2) опосередковане втручання, спрямоване на зміну середовища, в якому перебувають клієнти (планування, адміністрування, збирання даних, управління, дослідження);

3) комбіноване втручання (сприяння роботі групи, мобілізація, представництво інтересів, консультування, взаємодія з іншими фахівцями).

3. Практична соціальна робота може здійснюватися на трьох рівнях:

1) індивідуальному - вирішення проблеми клієнта шляхом надання йому підтримки та заохочення розібратися у власних труднощах і подолати їх. Процес індивідуальної роботи складається з кількох етапів: встановлення контакту, вивчення та аналіз проблемної ситуації, визначення цілей і завдань співпраці, здійснення запланованого, оцінка досягнутого;

2) груповому – надання допомоги клієнту через передачу досвіду інших для розвитку його фізичних і духовних сил, формування соціальної поведінки;

3) в громаді - передбачає розвиток соціальних зв’язків у селі, мікрорайоні, колективі тощо, організацію системи взаємодопомоги та кооперації певної групи людей, розробку, впровадження та оцінку ефективності різних соціальних програм, що пов’язані з потребами чи інтересами населення.

Розділ 3. Емпіричне дослідження відношення до свого здоров’я та способу життя у    жінок похилого віку

Опис процедури дослідження та обраних методик

На основі аналізу теоретичних джерел та мети нашої роботи, дослідити формування здорового способу життя як основи профілактики здоров’я у жінок похилого віку, ми провели дослідження з жінками віком від 60 і до 75 років. В нашому дослідженні приймало участь 32 жінки похилого віку.

Ми використовували такі методи дослідження, як опитувальник «Відношення до здоров'я» Березовської Р.А. та опитувальник «Образ життя».

Опитувальник «Відношення до здоров’я» Березовської Р.А. призначений для дослідження психологічних особливостей відношення людини до свого здоров’я. Досліджуваним пропонується ряд запитань-тверджень, з якими вони можуть погодитися, погодитися частково, або не погодитися зовсім. Оцінити кожне твердження необхідно за семибальною шкалою, де 1 бал – це абсолютно незгодний, а 7 – абсолютно згоден.

Опитувальник «Відношення до здоров’я» складається з десяти запитань, які можуть бути розподілені за трьома шкалами: когнітивною, емоціональною, поведінковою та цінністно-мотиваційною.

Аналіз результатів проводиться на основі якісного аналізу отриманих за допомогою анкети даних.

При аналізі ставлення до здоров'я можуть бути виділені протилежні типи відносин - адекватне і неадекватне. У реальному житті, однак, полярна альтернатива практично виключена, тому надалі при інтерпретації отриманих емпіричних даних слід говорити про ступінь адекватності або неадекватності.

Емпірично фіксуємо ми критеріями ступеня адекватності-неадекватності відносини людини до свого здоров'я служать:

• на когнітивному рівні: ступінь поінформованості або компетентності людини в сфері здоров'я, знання основних факторів ризику і антиризику, розуміння ролі здоров'я в забезпеченні активного і тривалого життя;

• на поведінковому рівні: ступінь відповідності дій і вчинків людини вимогам здорового способу життя;

• на емоційному рівні: оптимальний рівень тривожності по відношенню до здоров'я, вміння насолоджуватися станом здоров'я і радіти йому;

• на ціннісно-мотиваційному рівні: висока значимість здоров’я в індивідуальній ієрархії цінностей (особливо термінальних), ступінь сформованості мотивації на збереження і зміцнення здоров'я.

Для інтерпретації відповідей на відкрите запитання (запитання №3) використовується процедура контент-аналізу.

Також в нашій роботі був використаний опитувальник «Образ життя» Нікіфорова Г.С., адаптований під мету та задачі нашої курсової роботи. При обробці результатів за даним опитувальником ми використовували метод контент-аналізу.

3.2Аналіз результатів експериментального дослідження

Після проведення дослідження за допомогою опитувальника «Образ життя» ми аналізували та інтерпретували отримані результати за допомогою контент-аналізу. Нами було виокремленні блоки образу життя досліджуваних. Це сфера сну, харчування, сфера повсякденної діяльності, дозвілля, фізичного здоров’я, шкідливі звички та відношення досліджуваних до свого здоров’я.

Отже, аналізуючи отримані результати за сферою сну можна виділити досліджуваних. Результати наведені в таблиці 2.1. Що відносяться до групи ризику та групи благо приємного прогнозу.

Нами було виділено, що 19% досліджуваних легко і відразу засинають, 53% жінок похилого віку засинають не відразу, й з трудом, а 28% - лише за допомогою ліків. Отже, 81% досліджуваних варто віднести до групи ризику за характером сну.

Також нами було виявлено, що 16% досліджуваних спокійно та міцно сплять, 22% - спокійно сплять, але часто бачать сни, 28% - часто прокидаються, ще 28% - мають хронічне безсоння та 6% жінок похилого віку сплять неспокійно, сняться кошмари та жахіття. Отже, можна стверджувати, що 62% досліджуваних за характером сну варто віднести до групи ризику, а 38% - групи з благо приємним прогнозом.

Що стосується самопочуття вранці, після сну, то нами було виявлено, що 25% досліджених прокидаються повні сил та енергії, ще 25% - бадьорі та з гарним настроєм, однак 6% - сонні та неактивні, 31% досліджуваних прокидаються стомленими та розбитими, а ще 13% з головним болем. Отже, тут бачимо, що 50% досліджених за характером самопочуття вранці після сну можна віднести до групи благо приємного прогнозу та стільки же 50% - до групи ризику.

Таблиця 2.1

Характеристика сфери сну досліджуваних

Характер засипання

Характер сну

Характер пробудження

Легко і відразу

Не відразу й з трудом

За допомогою ліків

Спокійний та міцний

Спокійний, але часто сняться сни

Часто прокидаються

Неспокійний, часто сняться кошмари та жахи

Хронічне безсоння

Повні сил та енергії

Бадьорі, з гарним настроєм

Сонні, неактивні

Стомлені та розбиті

З головним болем

6

17

9

5

7

9

2

9

8

8

2

10

4

19%

53%

28%

16%

22%

28%

6%

28%

25%

25%

6%

31%

13%

Наступний блок питань, що ми розглянули стосується сфери харчування. Результати представлені в таблиці 2.2. Нами було виявлено, що 41% жінок похилого віку приймають їжу 2 рази на день, 44% - три рази на день, 9% - чотири рази на день та 6% - лише один раз.

Крім цього, що стосується звичаїв в сім’ї, що особливостей харчування, то варто зазначити, що у 6% досліджуваних прийнято в сім’ї молитися до та після прийому їжі, 9% - дотримуються принципів раціонального харчування та у 84% нічого подібного не прийнято в родині.

Також ми виявили, що 31% жінок похилого віку дотримуються дієт у зв’язку зі станом здоров’я, проте 69% - не дотримуються в своєму раціоні жодних дієт.

Таблиця 2.2

Особливості сфери харчування досліджуваних жінок похилого віку

Виділена категорія

Варіанти відповідей

Абсолютна кількість відповідей

Процентне відношення

Кількість прийому їжі

1 раз на день

2

6%

2 рази на день

13

41%

3 рази на день

14

44%

4 рази на день

3

9%

Звичаї щодо особливостей харчування в сім’ї

Дотримуватися посту

16

50%

Молитися до та після трапези

2

6%

Дотримуватися принципів лікувального голодування

0

0%

Дотримуватися принципів раціонального харчування

3

9%

Нічого з вище перерахованого

11

35%

Дотримання дієт

Пов’язані з духовними цілями

0

0%

З метою корекції ваги

0

0%

Пов’язані зі спортивними тренуваннями

0

0%

Пов’язані зі станом здоров’я

10

31%

Не дотримуються жодних дієт

22

69%

Що стосується раціону харчування жінок похилого віку (див. рис. 2.1.), то нами було виявлено, що овочі в їжі лише у 16% жінок похилого віку є постійно, 84% - вживають їх часто. Фрукти: 75% досліджуваних рідко вживають в своєму раціоні харчування,19% - середньо та 6% часто. 47% жінок похилого віку часто вживають молочні продукти, така ж кількість досліджуваних – середньо та 6% - рідко. Лише 6% жінок часто їдять м'ясо, 63% - середньо та 31% - рідко. 6% досліджуваних в своєму раціоні постійно використовують рибу, 38% - часто, 31% - середньо, 25% - рідко. Що стосується вживання яєць в їжу, то 78% частота споживання середня, 19% - рідко та 3% - інколи. Вироби із муки є постійним раціоном у 41% жінок похилого віку, 31% - часто, 28% - середньо. Що стосується кондитерських виробів, то лише 3% жінок похилого віку їх споживає часто, у 60% частота вживання є середньою, у 31% - рідко та 6% - лише інколи їдять кондитерські вироби. Зернові продукти 31% досліджуваних їсть постійно, а 69% - часто. Такий продукт як мед на столі у 22% жінок похилого віку буває рідко, 75% - не вживає та лише у 3% частота споживання є середньою. Соки 81% досліджуваних п’є рідко та 19% середня кількість частоти споживання. 31% жінок похилого віку постійно п’ють чай, 63% - часто та лише 6% - середня частота споживання. Що стосується кофе, то лише 3% вживають його часто, 50% - рідко та 47% - середня кількість споживання. А такий напій як какао 9% жінок похилого віку п’ють часто, 31% середня кількість споживання, 57% - рідко та лише 3% - ніколи не вживають.

Рис. 2.1 – Наочне зображення раціону харчування жінок похилого віку

Далі ми розглянули блок запитань, які ми віднесли до сфери повсякденної діяльності. Результати зображені в таблиці 2.3. Нами було виявлено, що до звичайних повсякденних справ 100% жінки похилого віку відносять приготування їжі, прибирання в квартирі (будинку), 62% - прання, ще 45% - догляд за онуками.

Отже, що стосується характеристики виконання повсякденних справ, то варто зазначити, що 19% досліджених виконує їх легко, без особливих зусиль, 38% - виконують домашні справи спокійно, але їм необхідно постаратися, 34% - з великою затратою зусиль та часу, та 9% досліджуваних виконують їх з перенапругою. Таким чином, ми бачимо, що 57% жінок похилого віку можна віднести за характером виконання домашніх справ до групи із сприятливим прогнозом, а 43% - до групи ризику.

Таблиця 2.3

Результати досліджуваних, що характеризують сферу повсякденної діяльності жінок похилого віку

Виділена категорія

Варіанти відповідей

Абсолютна кількість відповідей

Процентне відношення

Характер виконання повсякденних справ

Легко, без особливих зусиль

6

19%

Спокійно, але варто постаратися

12

38%

З великою затратою зусиль та часу

11

34%

З перенапругою

3

9%

На границі зриву

0

0%

Характер самопочуття в кінці для після виконання повсякденних справ

Цікавість, бажання продовжити справи

4

12%

Задоволеність від виконаної роботи

16

50%

Полегшення, що все скінчилось

12

38%

Розчарування, незадоволення собою

0

0%

Стомленість, не бажання будь-що робити

0

0%

Характер бажань щодо темпу виконання повсякденних справ

Займатися ще чимось ще більше та швидше

4

12%

Отримувати більш детальну інформацію по питання, що цікавлять

0

0%

Продовжити все в тому ж самому режимі

7

22%

Зменшити темп виконання справ

12

38%

Скоротити темп виконання та кількість справ

9

28%

Характер виконання запланованої діяльності

Встигаю повністю

10

31%

Встигаю частково

17

53%

Не встигаю

5

16%

Далі нами було розглянуто самопочуття в кінці дня. Було виявлено, що 50% досліджуваних задоволені виконаною ними роботою за весь день, 12% - мають інтерес, бажання продовжувати справи та 38% жінок похилого віку відчувають полегшення, що все закінчилося. Отже, варто зазначити, що за даним питанням 72% досліджених варто віднести до групи благоприємного прогнозу, а 38% - до групи ризику.

Також нами було виявлено, що 12% досліджуваних хотіли б займатися чимось ще більше та швидше. 22% - хотіли б продовжити все в тому ж ритмі, 38% - зменшити темп виконання домашніх справ та 28% жінок похилого віку хотіли б скоротити темп виконання та взагалі кількість домашніх справ. Отже, за даним питанням, 66% досліджуваних можуть бути віднесені до групи ризику за образом життя, а 34% - до групи з благо приємним прогнозом. психологічний здоровий похилий жінка

Крім цього варто зазначити, що 31% досліджуваних стверджують, що повністю встигають виконати всі заплановані домашні справи, 53% жінок похилого віку – встигають частково та 16% - не встигають взагалі.

Наступний блок питань, що ми розглянули стосується сфери дозвілля. Було отримано наступні результати: на запитання, які громадські міста досліджувані відвідують, було виявлено (див. рис. 2.2), що жінок похилого віку відвідують церкву: 31% це робить 1-2 рази на тиждень, 28% - 1-2 рази на рік, 19% - 1-2 рази на місяць, 6% - щоденно та 16% не відвідують взагалі.

Рис. 2.2 – Розподіл результатів досліджуваних за частотою відвідування громадських місць

Бібліотеку 44% жінок похилого віку не відвідують взагалі, 47% це роблять 1-2 рази на рік, 9% - 1-2 рази на місяць. Театр, музеї 84% жінок похилого віку не відвідують взагалі, а 16% - це робить лише 1-2 рази на рік. Кінотеатр, спортивні змагання жінки похилого віку не відвідують взагалі. Проте 72% досліджуваних відповіли, що бувають в гостях 1-2 рази на місяць, 19% - 1-2 рази на неділю, 9% - 1-2 рази на рік.

Також нами було виявлено, що найпоширенішими улюбленими заняттями у жінок похилого віку є в'язання, читання книжок, перегляд телевізору, шиття, приготування їжі. У 38% жінок похилого віку найулюбленішим заняття є в’язання, 47% - полюбляє читати, 63% - дивитися телевізори, телесеріали, 22% - шити та 9% жінок похилого віку обожнюють готувати. Результати наведені в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Проведення вільного часу, дозвілля досліджуваними жінками похилого віку

Виділена категорія

Варіанти відповідей

Абсолютна кількість відповідей

Процентне відношення

Улюблені заняття у вільний час

В'язати

12

38%

Читати

15

47%

Дивитися телевізор

20

63%

Шити

7

22%

Готувати

3

9%

Кількість годин в день гуляють

1 година

4

13%

2-3 години

28

87%

Частота відпочинку за містом

Кожен тиждень

0

0%

1-2 рази на місяць

8

25%

Інколи

22

69%

Не бувають

2

6%

Крім цього, ми дізналися, що жінки похилого віку рідко бувають за містом. Лише 25% досліджуваних бувають 1-2 рази на місяць за містом, 69% - бувають рідко, а 6% - не бувають зовсім.

Однак 87% жінок похилого віку відповіли, що 2-3 години в день гуляють на вулиці на свіжому повітрі та лише 13% - одну годину.

Отже, аналізуючи сферу дозвілля жінок похилого віку варто зазначити, що вони нечасто відвідують громадські міста, рідко бувають за містом на свіжому повітрі, проте достатньо приділяють уваги прогулянкам на вулиці та мають свої улюблені заняття, якими займають у вільний час.

Далі нами було розглянуто та проаналізовано питання, що ми віднесли до блоку, яких характеризує фізичне здоров’я жінок похилого віку. Результати наведені в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Результати досліджуваних, що характеризують підтримання фізичного здоров’я у жінок похилого віку

Виділена категорія

Варіанти відповідей

Абсолютна кількість відповідей

Процентне відношення

Виконання ранкової фізичної зарядки

Виконую

4

13%

Не виконую

28

87%

Відношення до заняття фізичною культурою, спортом, рухливих ігор

Дуже подобається

0

0%

Подобається

4

13%

Інколи, при нагоді

3

9%

Відношуся байдуже

25

78%

Не люблю

0

0%

Заняття спортом

Легка атлетика

0

0%

Тяжка атлетика

0

0%

Велосипед

7

22%

Футбол

0

0%

Хокей

0

0%

Теніс

0

0%

Туризм

0

0%

Волейбол

0

0%

Танці

1

3%

Лижі, ковзани

0

0%

Рівень володіння видом спортом

Аматорський

8

100%

Розряд

0

0%

Рівень майстерства

0

0%

Виконання процедур закалювання вдома

Вмивання холодною водою

17

53%

Приймання прохолодного душу

5

16%

Ходіння босоніж

0

0%

Відвідування басейну

0

0%

Ходіння в сауну (баню)

0

0%

Отже, нами було виявлено, що лише 13% жінок похилого віку вранці роблять зарядку, а 87% - не виконують.

Лише 3% досліджених займаються танцями, а 97% - ніяким видом спорту не займаються.

Також варто зазначити, що 13% досліджуваних подобається займатися фізичною культурою, грати в рухливі ігри, 9% - інколи подобається, при нагоді та 78% відносять до цього байдуже.

Було виявлено, що лише 25% жінок похилого віку займаються спортом (22% - їзда на велосипеді, 3 % - танці), але лише на аматорському рівні. 75% жінок похилого віку не чим не займаються й не володіють ніяким видом спорту.

Що стосується процедур, що загартовують, то 54% жінок похилого віку проводять вдома такі загартовуючі процедури як вмивання холодною водою, 16% - приймають прохолодний душ. А 31% жінок похилого віку не проводять жодних загартовуючи процедур вдома.

Отже, як ми бачимо з отриманих результатів більшість жінок похилого віку варто віднести до групи ризику за фізичними навантаженнями, фізичним розвитком, підтримання фізичного здоров’я.

Наступний блок питань, який ми аналізували – це шкідливі звички жінок похилого віку. Нами було виявлено, що у досліджуваних є наступні шкідливі звички: вживання спиртних напоїв – 91% у жінок похилого віку, 47% - зловживання словами-паразитами, 16% - вживання нецензурної лексики. Досліджувані відмітили ці звички як такі, що бувають зрідка. Однак 9% досліджуваних мають такі шкідливу звичку, як паління, що проявляється кожен день.

На запитання як давно у них з’явилися ці звички була надано такі варіанти відповідей: випадково (69% досліджуваних), через інтерес – 31%.

Також нами було виявлено, що після виживання алкоголю чи паління жінки похилого віку зняття напруги (розслабленість) – 90% досліджуваних, 10 % жінок похилого віку стверджують, що вони відчувають полегшення.

Після деякий час після приймання алкоголю, куріння жінки похилого віку відповіли, що відчувають 3% - нудоту, 31% - головну біль, 69% досліджуваних – муки совісті.

На запитання, яке їх відношення до цих звичок в майбутньому що стосується вживання алкоголю, всі досліджувані відповіли, що зможуть кинути, якщо захочуть. Що стосується паління – 1 досліджуваний із 3, відповів, що хоче в майбутньому зменшити дозу, а 2 чоловіки – хочуть кинути палити, але не можуть. Щодо вживання нецензурної лексики всі досліджувані (5 чоловік), що мають такі звичку відповіли, що зможуть не використовувати в мові ці слова, якщо захочуть. А що стосується такої шкідливої звички, як зловживання словами-паразитами 10 жінок похилого віку із 15 відповіли, що спробують зменшити кількість таких слів, а останні 5 – хочуть зменшити вживання таких слів, але не можуть.

Отже, як ми бачимо, у досліджуваних простежується позитивна динаміка, щодо зменшення своїх шкідливих звичок.

Аналізуючи запитання, що відносять до сфери відношення до свого здоров’я, було отримана наступні результати: на запитання як розуміють жінки похилого віку здоров’я, було виявлено (див. рис. 2.3.), що на першому місці для них це відсутність хвороб і пов’язаних з ними неприємних відчуттів (середній ранг – 10), на другому місці – розуміння здоров’я як довготривалої працездатності (середнє значення – 9,2), на третьому – розуміння здоров’я як красоти та довголітня (середнє значення – 9), на четвертому – міцна сім’я та наявність дітей (середнє значення – 7,3), на п’ятому – активне творення, можливість приносити користь оточуючим (середнє значення - 7).

Також було виявлено, що лише 3% досліджуваних оцінюють свій стан здоров’я на 5 балів, 9% - на 4 бали, 69% жінок похилого віку оцінюють свій стан здоров’я на 3 бали, 19% - на 2. Результати зображені в таблиці 2.6.

На майбутнє 3% досліджуваних хотіли б залишити своє здоров’я без змін, 75% - хотіли б щось змінити на краще, 16% - прагнуть вести здоровий образ життя, але у них не виходить, 3% жінок похилого віку прагнули б дізнатися з даного питання більше інформації та ще 63% - будуть вести здоровий образ життя. Результати зображені в таблиці 2.6.

Рис. 2.3 Наочне зображення результатів розуміння жінками похилого віку здоров’я (ранжування)

Отже, як ми бачимо з отриманих результатів, то 63% жінок похилого віку в майбутньому будуть вести здоровий образ життя та 75% прагнуть змінити щось на краще. Таким чином за результатами досліджуваних видно сприятливий прогноз на майбутнє.

Таблиця 2.6

Результати досліджуваних, що характеризують сферу відношення до здоров’я

Виділена категорія

Варіанти відповідей

Абсолютна кількість відповідей

Процентне відношення

Оцінка стану здоров’я

П’ять балів

1

3%

Чотири бали

3

9%

Три бали

22

69%

Два бали

6

19%

Один бал

0

0%

Відношення до здоров’я в майбутньому

Залишити все без змін

1

3%

Щось змінити на краще

24

75%

Прагнення вести здоровий спосіб життя, але не виходить

5

16%

Більше дізнатися інформації з даного питання

1

3%

Буду вести здоровий спосіб життя

20

63%

При проведенні опитувальника «Відношення до здоров’я» Березовської Р.А. ми отримали наступні результати: на перше запитання «Оцініть, наскільки зазначені цінності важливі для вас на даний момент» було виявлено (див. таблицю 2.7.), що на першому місці за значимістю серед усіх запропонованих цінностей у досліджуваних жінок похилого віку стоять матеріальне благополуччя (середнє значення – 6,8), на другому місці - здоров’я (6,7), а на третьому – вірні друзі (середнє значення – 6).

Таблиця 2.7

Середнє значення показників цінностей, що важливі для досліджуваних жінок похилого віку в даний момент

Цінності

Щасливе сімейне життя

Матеріальне благополуччя

Вірні друзі

Здоров'я

Цікава робота (кар'єра)

Признання та повага оточуючих

Незалежність (свобода)

Вибірка досліджуваних

4,2

6,8

6

6,7

2

3,5

3

На друге питання «Як ви вважаєте, що необхідно для того, щоб досягнути успіху в житті» досліджувані вважають, що перш за все повинне бути здоров’я (середнє значення – 7), на другому місці по значимості – завзятість та працелюбність (6,4), а на третьому – гарна освіта (середнє значення – 6). Результати наведені в таблиці 2.8.

На третє питання «Що таке здоров’я» більшість досліджуваних жінок похилого віку (41%) визначають здоров’я як стан, що характеризується гарним самопочуттям та настроєм (наприклад, «Здоров’я – це гарний настрій», «Здоров’я – це коли встаєш, працюєш, не відчуваєш хвороби, маєш гарний настрій»).

Таблиця 2.8

Середнє значення показників відповідей на питання «Що необхідно для того, щоб досягти успіху в житті»

Варіанти відповідей

Гарна освіта

Матеріальний достаток

Здібності

Везіння (успіх)

Здоров'я

Завзятість, працелюбність

«Необхідні зв’язки» (підтримка друзів, знайомих)

Вибірка досліджуваних

6

4,5

5,5

3,5

7

6,4

4,1

Приблизно 28% досліджуваних вважають, що здоров’я – це відсутність больових відчуттів чи хвороби. Респонденти надавали, наприклад, такі варіанти відповідей: «Здоров’я – це коли людина не хворіє», або «Здоров’я – це коли нічого не болить», чи, наприклад, «Здоров’я – це коли прокинувся вранці, а нестерпної болі не відчуваєш, її немає, й тоді хочеться жити».

Здоров’я також розглядається досліджуваними жінками похилого віку в якості переживання радості, щастя (19% респондентів). Були надані такі варіанти відповідей: «Здоров’я – це радісні моменти життя», «Здоров’я – це найцінніше щастя людини».

Ще 4% досліджуваних здоров’я визначають як те, коли воно є його, не помічаєш, про що не слід піклуватися, поки не з’являються симптоми погіршення. Було надано такі варіанти відповідей: «Здоров’я – це стан організму, про який не дбаєш поки не стане погано, або уже занадто пізно», «Гарне здоров’я – це коли не потрібно думати про пігулки та лікування». Кількісний аналіз відображений у табл. 2.9.

При аналізі відповідей на четверте запитання «Оцініть, який вплив на вашу свідомість в області здоров’я надає інформація, що отримана із запропонованих джерел», було виявлено (див. рис. 2.4.), що найбільший вплив має інформація отримана від лікарів (середній бал - 7), на другому місці знаходиться інформація, що отримана з засобів масової інформації (телебачення) (середній бал – 6,7), а на третьому місці – друзі, знайомі (середній бал - 6).

Таблиця 2.9

Виокремленні групи відповідей, що асоціюються у досліджуваних зі здоров’ям

Виділена категорія

Абсолютна кількість відповідей

Процентне відношення

1

Стан, що характеризується гарним самопочуттям та настроєм

13

41%

2

Відсутність больових відчуттів чи хвороби

9

28%

3

Переживання радості, щастя

6

19%

4

Про що не слід піклуватися, поки не з’являються симптоми погіршення

4

12%

Рис. 2.4 – Наочне зображення середніх показників за оцінкою ступеня впливу джерел на усвідомленість досліджуваних в області здоров’я

Також нами було виявлено, що найбільш суттєвий вплив на стан здоров’я досліджуваних жінок похилого віку мають такі фактори як (див. рис. 2.5.), якість медичного обслуговування (середній бал - 7), образ життя (середній бал – 6,7), особливості харчування (середній бал – 6,5) та екологічна обстановка (середній бал - 6).

Рис. 2.5 – Результати значимості факторів, що мають вплив на стан здоров’я за опитувальником «Відношення до здоров’я» Березовської Р.А.

На запитання «Як ви почуваєте себе частіше за все, коли зі здоров’ям у вас все благополучно» досліджувані жінки похилого віку надали такі варіанти відповідей (див. рис. 2.6.): спокійні (середнє бал – 6,6), радісно (6,2), ніщо не загрожує (середній бал відповідей - 6), відчуття впевненості в собі (середній бал – 6,1), задоволеність (середній бал – 5,6), нічого особливо не турбує мене (5).

Рис. 2.6 – Графічне зображення середніх значень результатів досліджуваних

Також нами було виявлено, що досліджувані, коли дізнаються про погіршення свого здоров’я, зазвичай переживають такі почуття, як засмученість (середнє значення - 7), відчувають себе подавлено, стурбовано (середнє значення по 6,7), переживають страх (середній бал – 6,1), відчувають почуття жалю з цього приводу (середній бал - 5). Однак варто зазначити, що досліджуваним не властиво переживати спокій (середній бал – 2,5) та стид (середній бал – 1,8) в ситуаціях, коли у них погіршується стан їхнього здоров’я. А такі почуття як схвильованість та нервовість (середнє значення – 4,8), роздратованість (середній показник – 3,5), відчуття провини (середнє значення – 3) досліджувані жінки похилого віку переживають ситуаційно, коли дізнаються про погіршення стану свого здоров’я. Результати зображені на рис. 2.7.

Рис. 2.7 – Наочне зображення результатів досліджуваних про їх відчуття під час погіршення здоров’я

Крім цього нами було виявлено, що досліджувані для підтримки свого здоров’я регулярно піклуються про режим сну та відпочинку (середній показник – 6,7), намагаються уникати шкідливих звичок (середній показник – 6). Не регулярно, однак, час від часу досліджувані жінки похилого віку намагаються займатися фізичними вправами (середній бал – 4), притримуватися дієти (середній показник – 4,3). А ось закалятися, відвідувати лікаря з профілактичною метою, слідкувати за своєю вагою, ходити в баню, відвідувати спортивні секції, практикувати спеціальні оздоровлюючі системи досліджувані жінки похилого віку не виконують ні регулярно, ні взагалі. Результати зображені на рис. 2.8.

Рис. 2.8 – Розподіл результатів досліджуваних на питання «Що ви виконуєте для підтримки вашого здоров’я (оцінити регулярність)» за опитувальником «Відношення до здоров’я» Березовської Р.А.

На дев’яте запитання опитувальника «Відношення до здоров’я» «Якщо ви піклуєтеся про своє здоров’я недостатньо чи нерегулярно, то чому?» досліджувані жінки похилого віку частіше надавали такі варіанти відповідей (див. рис. 2.9.): необхідні великі матеріальні затрати (середнє бал відповідей максимальний – 7). Також досліджувані пояснювали недостатнє піклування про своє здоров’я тим, що не вистачає часу (середній бал – 4,8), немає відповідних умов (6,1) та є більш важливі справи (5).

Рис. 2.9 – Графічне зображення результатів досліджуваних на запитання «Якщо ви піклуєтеся про своє здоров’я недостатньо чи нерегулярно, то чому?» опитувальника «Відношення до здоров’я» Березовської

Також нами було виявлено, що досліджувані жінки похилого віку якщо вони відчувають нездужання, то частіше за все самі приймають міри, виходячи із власного досвіду, знань (середній бал відповідей – 6,8 із максимальних 7), звернуться до лікаря (середній бал 6,5), або звернуться за порадою до друзів, знайомих (5). А ось така поведінка, як намагання не звертати на свій стан здоров’я уваги не властиво для жінок похилого віку (середній бал – 2,4 із максимальних 7). Результати зображені на рис. 2.10.

Рис. 2.10 – Наочне зображення результатів досліджуваних, що вони будуть робити в ситуації відчуття нездужання

Також отримані результати можна проаналізувати відношення досліджуваних до здоров’я на чотирьох рівнях. Це когнітивному, емоційному, поведінковому та цінністно-мотиваційному.

Отже, ми можемо зазначити, що на когнітивному рівні досліджувані жінки похилого віку мають достатні рівень ступеню поінформованості компетентності людини в сфері здоров'я, мають достатній рівень знань основних факторів ризику і антиризику, розуміють роль здоров'я в забезпеченні активного і тривалого життя. На емоційному рівні у досліджуваних також адекватний рівень відношення до здоров’я. Вони відчувають оптимальний рівень тривоги по відношенню до здоров’я, його погіршення, а також демонструють уміння насолоджуватися станом здоров’я та радіти йому. Однак на поведінковому рівні досліджувані жінки похилого віку демонструють деяку неадекватність по відношенню до свого здоров’я. Тобто, дія та вчинки досліджуваних не зовсім відповідають вимогам здорового способу життя, так як вони майже нічого не роблять регулярно для підтримки свого здоров’я, а якщо занедужали у більшості випадків самі приймають міри як вилікуватися. Що стосується цінністно-мотиваційного компоненту відношення до свого здоров’я у досліджуваних, то варто відмітити, що у жінок похилого віку висока значимість здоров’я в індивідуальній ієрархії цінностей, однак відмічається середня ступінь сформованості мотивації на збереження та закріплення здоров’я, що обумовлена в більшості випадків зовнішніми причинами (матеріальне забезпечення, немає необхідних умов), однак є й особистісний фактор (не вистачає на це часу). Отже, загалом можна зазначити, що у жінок похилого віку адекватне, турботливе відношення до свого здоров’я на емоційному, когнітивному та цінністно-мотиваційному рівнях, а на поведінковому нажаль ні. Тобто, ми можемо припустити, що досліджувані розуміють значимість свого здоров’я, поінформовані, хвилюються про нього, цінують, однак майже нічого не роблять для його укріплення та підтримки, доки стан значно не погіршиться.

Висновки

Переважна більшість старих людей має потребу в самому широкому спектрі послуг і допомоги, що робиться їм сторонніми людьми, будь те члени родини, сусіди, медичні, соціальні або благодійні організації. Стосовно до України в основній своїй масі родини нездатні, узяти на себе всі турботи про старих і безпомічних родичів. Уся вага по відходу за старими людьми ляже в першу чергу на плечі державних соціальних служб, а також на органи охорони здоров'я.
На думку соціальних геронтологів західних країн, головна задача соціальної роботи полягає в тому, щоб зв'язати індивіда, родину або громаду з зовнішніми і внутрішніми джерелами тих ресурсів, що необхідні для виправлення, поліпшення або збереження визначеної ситуації.
В Україні також накопичено певний досвід надання всіх видів допомоги літнім людям, але основна увага приділяється стаціонарної допомоги. Розширюється мережа будинків престарілих, але в той же час гостро відчувається нестача клубів, об'єднань, товариств, в яких люди "третього віку" могли б проводити свій вільний час.
Соціальна робота з людьми похилого віку в Україні прирівнюється до соціальної роботи на рівні помічника соціального працівника в соціальних службах розвинених країн світу. За своїм характером вона є малопрестижною і низькооплачува-ною. Робота із людьми пізнього віку дорослості завжди вважалась і вважається, на думку спеціалістів соціальної сфери і науковців, однією із найтяжчих як у фізичному, так і в психологічному плані. Нині більшість співробітників соціальної сфери (лікарі, медичні сестри, адміністрація, керівний та обслуговуючий персонал) вимушені працювати зі старими людьми через певні життєві обставини, а не внаслідок справжнього професійного покликання. У той час, коли за кордоном створюються вищі навчальні заклади для людей похилого віку, є розгалужена система рекреаційних і реабілітаційних закладів для цієї категорії населення, у нашій державі основна увага приділяється підтримці нормального життєвого рівня громадян похилого віку на рівні виживання.

В Україні спеціальною державною установою, що надає послуги пенсіонерам, інвалідам, одиноким непрацездатним громадянам та іншим соціально незахищеним громадянам вдома, в умовах стаціонарного, тимчасового та денного перебування, та які спрямовані на підтримання їхньої життєдіяльності й соціальної активності, є територіальні центри соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян управлінь соціального захисту населення.

Територіальний центр соціального обслуговування є спеціальною установою, яка надає послуги громадянам похилого віку та самотнім непрацездатним громадянам, спрямовані на підтримання їхньої життєдіяльності та соціальної активності.

Стаціонарне обслуговування громадян похилого віку здійснюється і в будинках-інтернатах, пансіонатах для ветеранів війни та праці. Основним завданням будинку-інтернату є забезпечення належних умов для проживання, соціально-побутового обслуговування, надання медичної допомоги особам, які потребують стороннього догляду і допомоги.

Основне завдання соціальної роботи з людьми похилого віку пов'язане з їхнім соціальним захистом. Соціальний захист – це комплекс економічних, соціальних і правових гарантій для громадян літнього і старечого віку, що ґрунтується на принципах людинолюбства й милосердя з боку держави у ставленні до тих членів суспільства, які цього потребують.

У свою чергу, соціальний захист верств населення літнього і старечого віку складається з профілактики, підтримки і представництва. Профілактика має на меті зберегти добробут старої людини шляхом зменшення чи усунення чинників ризику, і тим самим запобігти її влаштуванню в стаціонарних установах соціального обслуговування. Підтримка – це допомога, необхідна старим людям для збереження максимально можливого рівня самостійності. Представництво – захист інтересів старих людей, визнаних недієздатними, від їхнього імені, для надання необхідної допомоги.

Робота зі старими людьми завжди вважалась і вважається скрізь однією з найбільш важких у психологічному плані. Ось чому соціальні працівники повинні мати універсальну підготовку щодо всіх аспектів похилого та старечого віку, усвідомлювати величезну кількість психологічних, психопатологічних, соматичних, морально-етичних проблем, які виникають у людей цього вікового періоду.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”.
2. Положення “Про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян Ленінського району м. Вінниці.
3. Програма “Здоров'я літніх людей” затверджена Указом Президента України від 10.12.1997 р. № 1347-97.
4. Андрущенко В. П., Бех В. П., Лукашевич М. П., Мигович І. І., Пінчук І. М. Соціальна робота. — К.: УДЦССМ, 2008. — Кн. 4: Короткий енциклопедичний словник. — 536с.
5. Блащак Г. С., Вадзюк О. В., Горбоніс Т. В., Грицько Н. І., Довжук Б. С. Соціальна робота в Україні: теорія та практика. — К.: УДЦССМ, 20
11. — 272с.
6. Бойко А. М., Бондаренко Н. Б., Брижовата О. С., Бурлака В. В., Грига І. М. Соціальна робота. — К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2004. — Ч. 2: Теорії та методи соціальної роботи. — 224с.
7. Бондаренко Н. В., Грига І. М., Кабаченко Н. В., Савчук О. М., Семигіна Т. В. Соціальна робота. — К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2004. — Ч. 1: Основи соціальної роботи. — 178с.
8. Борецька Н. П. Соціальний захист населення на сучасному етапі: стан і проблеми. — Донецьк: Янтра, 2
010. — 351с.
9. Бурая Н. П. Соціальна робота. — Х., 2009. — 104с.
10. Бурлака В.В. Введення у соціальну роботу. К.: 20
11 р.. 321 с.
11. Бурльєр Ф.Старение и старость..М., Наука., 1992 р. 125с.
12. Дементьєва Н.Ф., Устінова Е.В. Роль і місце соціальних працівників в обслуговуванні похилих людей., Л.: Арто, 1980 р. 234 с.
13. Дмитрієв А.В. Соціальні проблеми людей похилого віку. Л.: 1980 р.
14. Єфімова Є.І. Суїцид на поведінка в похилому віці. Київ, Знання:
2008.. 78 с.
15. Зарубежный и отечественный опыт социальной работы. " М.: Социально-технологический институт,
2009. - 272 с.
16. Звєрєва І. Д., Безпалько О. В., Янкович О. І., Бондаренко З. П., Лях Т. Л. Соціальна робота в Україні. — К.: ДЦССМ, 2004. — 256с.
17. Іванова О. Система соціального обслуговування та соціальних служб в Україні // Соціальна робота в Україні: Перші кроки. К., Знання, 20
10 р., 208 с.
18. Капська А. Й., Безпалько О. В., Вайнола Р. Х., Вакуленко О. В., Карпенко О. Г. Соціальна робота: технологічний аспект. — К.: ДЦССМ, 200
9. — 362с.
19. Краснова О.В. Социальная психология старения: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений/ О.В. Краснова, А.Г. Лидерс. – М.: Изд. центр "Академия", 2002. – 288 с. – Библиогр.: с. 281-285.
20. Основы социально-медицинской работы. - М.: Рарог, 1998. - 256 с.
21. Панова А.Н., Є.І.Холостова. Теорія і методика соціальної роботи. Науковий посібник в питання і відповідях. М. Союз: 1996 р., 320 с.
22. Петров Б.Д. Адаптація до нових умов життя людей похилого віку. К.: Знання, 1972 р., 210 с.
23. Попович Г. М. Соціальна робота в Україні і за рубежем. — Ужгород: МПП "Гражда", 200
9. —



 

Другие похожие работы, которые могут вас заинтересовать.
3358. ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ЛЮДЬМИ ПОХИЛОГО ВІКУ 36.84 KB
  Зміна соціально-психологічної основи нашого суспільства корегує життя всіх поколінь, зокрема і старшого. Зміна соціального статусу літньої людини викликана насамперед, припиненням самого способу життя й спілкування, а також виникненням різноманітних перешкоду соціально-побутовій
1702. Робота в якості дублера фахівця комерційної службикажучи починається комерційна робота. 807.49 KB
  Виходячи з основної функції товарного обігу можна зробити висновок що комерційна робота в гуртовій торгівлі починається із закупівлі товарів з метою наступного їхнього продажу. По своїй економічній природі закупівлі являють собою оптовий або дрібнооптовий...
21711. Соціальна допомога та взаємодопомога у слов’ян 42.92 KB
  З погляду практики соціальної роботи історична актуальність виражається у багатьох рисах, притаманних різним народам, де спільними є насамперед співчуття, співпереживання, готовність відгукнутися на чужу біду, надати допомогу. Ці людські якості існують здавна, змінюючи з часом форми та способи вираження. Вони притаманні і словянам. Людинолюбство, незлостивість, відкритість словянської душі, на думку В. Ключевського,
15941. Соціальна відповідальність у системі управління підприємством 4.18 MB
  Вивчити поняття та переваги корпоративної соціальної відповідальності підприємства; дослідити структуру управління соціальною відповідальності на конкретному підприємстві, охарактеризувати процес побудови та розвитку корпоративної соціальної відповідальності...
5870. Соціальна економіка як навчальна дисципліна і наука 63.83 KB
  Визначальну роль у сучасному економічному розвитку відіграють нематеріальні ресурси – професійні знання ноухау кваліфікації тобто інтелект і професіоналізм працівника. Ця об’єктивна тенденція примусила ділові кола і уряди розвинутих країнах приділяти все більше уваги питанню інвестицій у людину і стимулювання творчого відношення до праці. Основними рисами людини економічної є: люди – егоїстичні індивіди схильні до максимізації власного задоволення матеріальні потреби матеріальні інтереси основа мотивації до праці. зміна...
8238. Соціальна політика Держави у Збройних Силах України 18.12 KB
  Армія як соціальний інститут та проблемне поле соціальної роботи Заняття 1. Соціальна політика Держави у Збройних Силах України Час 2 години Місце Корпус Г Навчальні та виховні цілі З’ясування студентами специфики армії як соціального інституту суспільства та проблемного поля соціальної роботи. Засвоєння основних напрямків соціальної політики Держави у Збройних Силах України. Формування у навчаємих розуміння важливості й необхідності проведення у війську ефективної військовосоціальної роботи.
1365. Управление творческими людьми 18.19 KB
  Для того чтобы ее создать необходимо поддерживать инициативные и творческие устремления сотрудников. Перед руководителем стоит сложная задача создать такой микроклимат внутренней среды компании творческую атмосферу чтобы творческие личности работая в группе не теряли своей яркой индивидуальности превращаясь с течением времени в серого члена группы. Творческая атмосфера – это в первую очередь доброжелательное окружение обеспечивающее поддержку и ощущение причастности к команде принятие и безоценочное отношение которые создают ту...
14319. ЗАГАРТУВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 47.32 KB
  Наукове пояснення наведене в енциклопедії стверджує: “Здоров’я – природний стан організму який характеризується його зрівноваженістю з довколишнім середовищем і відсутністю будьяких больових змінâ€. Останнім часом урізноманітнилися хвороби школярів та молоді про що свідчить перш за все різноманітність вірусів яким властива висока контагіозність і здатність викликати епідемії та пандемії що спричиняє часто небажані...
15258. Технологии социальной работы с наркозависимыми людьми 39.24 KB
  Теоретический подход к проблеме наркомании средствами социальной работы. Понятие и сущность наркомании. Опыт решения проблем наркомании. Социальные последствия и профилактика наркомании средствами социальной работы.
17815. Розвиток творчості дітей молодшого шкільного віку 189.24 KB
  Особливості розвитку творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку Роль батьків у становленні творчості дитини. В загальному було залучень дитини молодшого шкільного віку та їх батьки. Шкільне навчання знаменує собою зміну способу життя дитини. Зміна соціальної ролі дитини поява нових обов'язків позначається на стосунках з однолітками і вчителями.
© "REFLEADER" http://refleader.ru/
Все права на сайт и размещенные работы
защищены законом об авторском праве.